Анекдоти для підняття духу

             Війна триває вже понад чотири роки, і, зізнаюся чесно, я майже перестав звертати на неї увагу. Вона стала настільки звичною частиною буття, що коли тиша затягується, стає навіть тривожно. Це означає лише одне: москалі знову готують якусь капость. Воювати вони не вміють — беруть лише живою силою, але й ці тіла вже закінчуються. Самі ж росіяни на фронт не поспішають, адже там можуть убити, а їх і так лишилося мало.

Ще на початку тисячоліття я читав в інтернеті щирі зізнання мешканців РФ про їхню країну. Як виявилося, у росіян немає навіть власної республіки чи автономного краю. Люди тоді пропонували або приєднати Москву до Федерації, або від'єднати її назавжди. Бо Москва — це і є Росія, а вся решта території — лише Федерація поневолених народів.

Напишу фантастичний сюжет.

Не забудь вернути цілими , а то.....

  До Мутькіна на Марсі(?) (який сховався в бункері котла ), що слухає басовиті трелі Кобзона прибігає захеканий муршал Жуков і кричить:
— Все пропало! Ми мишей з Великого Котла привезли, і вони вже доїдають наші останні запаси!

Мутькін СПОКІЙНО говорить муршалу:
— Там на запічку лежать гранати. Підірви мишей, та не забудь гранати повернути на місце. Вони підзвітні. А то Мао жопу намилить...

І муршал Жуков, блідий від страху перед товаришем Мао хапає ті гранати й біжить воювати з марсіанськими мишами.\

-- Не забудь поставити їх на місце!!!  Стой - мило в нас  є?

-- Я не буду мило їсти!

-- Ти дурень, але до мене тобі ще далеко. Мао до нас біжить.

-- А мило тут до чого?

--З накладною буде все в порядку. Але ж без його дозволу стратегічну зброю використали.

--  А мило тут до чого?

-- Ти дурень - самі попи свої милити будем, щоб час на нас довго не тратив. Так він всіх наказує.

         Це політична сатира!

 Дивіться, як в одному маленькому сюжеті вдалося змалювати всю сутність їхньої «імперії»:

    Боягузтво «лідерів»: цей їхній «Мутькін», який вічно малює якісь червоні лінії, а сам від українських бомб сховався  навіть в Пеклі в бункер.
    Тотальна бідність і дефіцит: навіть в Пеклі у них усе «підзвітне», а найпотужніша зброя — це старі гранати на запічку.
    Рабська залежність: одна лише згадка про те, що товариш Мао «жопу намилить», змушує грізного «муршала» тремтіти сильніше, ніж перед вибухами.

Ау, Марс! Чомусь я тебе недочуваю. З ким ви там воюєте? Невже марсіан знайшли, а в них виявилася терористична організація анонімних алкоголіків, яка курити Курили не хоче?

— Що ви там бурмочите? Сигарет не пришлю. В самого остання лишилася. А останню сигарету з пачки навіть Мутькін не забере — це народна приказка!                               

              Чебурашка проти систем ППО

Сучасні технології — це, звісно, добре, але іноді їхня інженерна логіка ламає психіку навіть досвідченому генерал-майору МВС РФ.

Тиждень тому він вирішив оптимізувати нічну логістику в хаті. Купив акумуляторний світильник із датчиком руху типу «НІЧ» — круглий такий, акуратний, у народі просто «Чебурашка». Приладнав його в туалеті на магнітну тримачку: зайшов уночі, він тобі чемно підсвітив, зробив справу — і ніякого зайвого світла в очі. Краса!

І ось, десь о третій ночі, йде за біологічними потребами. Ну, як йде — спочатку планував по малій нужді, але капітальний генеральський підхід вимагав сісти на унітаз і витиснути з організму максимум рідини, щоб уже до ранку не вставати. Сидить, переробляє інформацію, аналізує вектори реальності, бо він — на диво тверезий. Також тверезий «Чебурашка» над головою світить своїм чужим, акумуляторним теплом. Абсолютний творчий спокій.

І тут раптом — ГРОХІТ! Тріск, удар, і в ту саму мікросекунду світло повністю зникає. Темрява — хоч око виколи.

У голові генерала миттєво спрацьовує військовий вишкіл: ПРИЛІТ! РАКЕТА ПОПАЛА В ДІМ! ППО НЕ ЗПРАЦЮВАЛО! «Ну, хохли, я всраюсь, але відомщу!»

Оскільки він вже сидів на унітазі у максимально бойовій готовності до дефекації, панічний ефект від «вибуху» збігся з анатомічним процесом. Коротше кажучи, всрався він в ту ж мить у найпрямішому, медичному сенсі цього слова. Спрацював, так би мовити, код екстреної евакуації залишків їжі під дією адреналіну.

Сидить в темряві, серце калатає десь у районі меніска, чекає, коли почнуть падати залізобетонні перекриття будинку. Хвилина тиші. Будинок не рушиться. Пожежі немає. Сусіди не кричать.

Намацує в суцільній пітьмі свої я...я — ні, телефон. Вмикає ліхтарик. І що бачить генерал-майора МВС РФ?

 Діло виявилося простішим за кухонну табуретку. Проклятий китайський «Чебурашка» за тиждень просто розрядив свій акумулятор «в нуль». А коли в таких девайсах зникає енергія, у них послаблюється магнітне поле тримача. Магніт відпустив залізо, і цей круглий гад полетів униз.

Оскільки вночі у закритій кахляній кімнаті будь-який шурхіт звучить як постріл із гаубиці, траєкторія падіння світильника здалася йому дієвою відповіддю укропів. Цей партизан спочатку з гуркотом відрикошетив від тримача для туалетного паперу, а потім із чистим дзвоном гепнувся на плитку підлоги. А погас він не від удару, а тому, що ЕНЕРГІЇ СВІТИТИ НЕМА — акум сів!

Ось так бездушна техніка та закони фізики змусили генерал-майора у відставці прийняти нічний бій із пластиковим плафоном. Зате тактично все пройшло ідеально: і світло заощадив, і кишечник очистив за вищим розрядом! Правда, помста відкладається через енурез заднього проходу його мозку.

         Китайський Фантомас проти залізобетонної логістики

Ця історія про те, як копійчаний дефіцит інформації ледь не влаштував локальний кінець світу в одному окремо взятому кварталі.

Картина маслом: стоїть великий шестипід’їздний дев’ятиповерховий будинок. Навпроти нього, через вузеньку однополосну дорогу — звичайна п’ятиповерхова «хрущовка». А зовсім поруч відкрився магазин дешевих товарів «усе по три копійки». І ось одного дня цей магазин оголошує грандіозну акцію: радіодзвінки по суперціні! Без дротів, без заморочок — приліпив кнопку на скотч біля дверей, а базу ввімкнув у розетку в коридорі.