Проблеми Землі - мої проблеми

   Розділ 0 (гумористична вставка)

СТРАШНА ВІЙНА -- сміхом поможу.
Напевно ви всі бачили фотонасмішки наших на повідомлення москалів про руйнування метро в Львові і що порт не зачіпило. І ФОТО: круїзний морський теплохід - біля Оперного театру. Я написав коментар, який викликав зливу підтримки і записок в чаті . Це текст мого коментарія а дальше буде ще. Для точнення - свій коментарій я з Феесбука знищив. Це для страховки  - мене тепер не розсекретити.
 " Накололи, блін. Написали , що круїз затримується на 3 години ( сантехнік п'яний). Приїхав в порт на 2 год. пізніше - а лайнер у-тю-тю. Виходить - не пив сантехнік. У-у-у-вточнення: це кочегар свою кочергу пропив зі мною-ю-ю в порту і не признався. І головне - він мені її не віддав. Хвилююсь за неї, бо там така "золота молодьож " пливе, що їй, п'яній, море по коліна а розум в воді і так плаває. Їм ХОЧЕТЬСЯ, і щоб то була ВОНА. Боюсь за свою кочергу - вона ж то також ВОНА . Надругаються над нею, і вона від сорому повіситься на гачку.
Геїв і лесбіянок , по їхніх просьбах, попереднім рейсом відправили в Париж. Геї вже його взяли штурмом, а араби самоліквідувались, побоюючись гейської помсти. З лесбійками проходить якесь непорозуміння. Не мають вони ніякого відношення до доісторичних амазонок. А довести це нема кому - Франція обезлюдніла. Ловлять тепер наші амазонки залишки прусаків, але незрозуміло кого саме - людей чи комах.
 Тепер боюсь, що це корито до Гамерики не допливе. Хоч би до Цюцькова доповзло, а то пасажири замерзнуть від арктичної жари.
 Через тиждень повідомили, що і до Цюцькова не добрались. В районі хутора Апляпмуське на Тихому океані п'яні першоопрохідці захотіли захопити Гренландію скоріше ніж Трамп, напали на острів Маклухо-Маклая ( бачите, що оковита витворяє). Трішки помилились, на пів-глобуса , але нічого страшного не сталось. Ну позбулись трусів - зате набедрені пов'язки зможуть на сувеніри перетворити. Трамп тоже лоханувся - погнав флот в Антарктиду Ірландію шукати. Перепутав Ісландіію з Ірландією ( і яке відношення мають  вони до Гренландії?), а Гренландію з Антарктидою, а його адміністрацію це не здивувало - не вперше ж. Від здивування і переляку Велика Британія також Ірландію там почала шукати. Шукали не довго , та і не дивно , бо найти на такоому клаптику Землі, як  Антарктида, спантеличеного ескімоса  для сильних армій Землі не склало труднощів.
  Труднощі виникли в ескімоса. Находячись в стрессовому стані , він попросив політичного притулку в пінгвінів. Пінгвіни, аполітичні живі істоти, провівши шумову нараду, відмовили йому, пірнувши в ополонку на ловлю риби. В посольство Раші не звертався ( та і немає його в Антарктиді ). Та і, насамперед, не потрібний їм перший ескімос на ескімоських землях " Полярного Севера." 
За годину на мій перший коментарій за 4 роки (був заблокований в Феесбуці НАВІЧНО ) відписало 23 цінителя гумору.  Настрій , під виття повітряної тривоги, підняв  - і то добре .Через 2 дні видалив свій коментарій і більше ні-ні. 
 Заборонено мені, строго і однозначно, щось писати про себе, людям, які зможуть мене ідентифікувати. Кара за спротив настільки неприємна, що втретє я поостережусь. Перший гумористичний розділ  написаний. Життя покаже, чи будуть другі розділи.

ЗАУВАЖЕННЯ від 28.04.2026 ;мене ідентифіковано як громадянина України ,1960 року народження, пенсіонера по віку, інваліда 3 групи пожиттєво. Кукула Ігор , який публікується на даний час і під псевдонімом Окунь Ігор.

Переходим до літературного твору:

acebook.com/photo.php?fbid=122122332219215866&set=pb.61586475987564.-2207520000&type=3"

«Ці рядки з 1975 року колись були для мене істиною. Я залишаю їх мовою оригіналу, бо переклад вбиває дух того часу, але сьогодні я дивлюся на них крізь біль. Автор цих слів, Микола Добронравов, закликав «не втрачати себе», але на старості сам себе загубив, підтримавши анексію Криму. Я плачу, коли чую цю мелодію, бо це моя молодість, яку поет зрадив, ставши клоуном в ореолі колишньої слави...»

Оглянись, незнакомый прохожий,
Мне твой взгляд неподкупный знаком…
Может, я это, — только моложе,
Не всегда мы себя узнаём…

Ничто на Земле не проходит бесследно.
И юность ушедшая все же бессмертна.
Как молоды мы были,
Как молоды мы были,
Как искренно любили,
Как верили в себя!

  Нас тогда без усмешек встречали
Все цветы на дорогах земли…
Мы друзей за ошибки прощали,
Лишь измены простить не могли.
Припев.
  Первый тайм мы уже отыграли
И одно лишь сумели понять:
Чтоб тебя на земле не теряли,
Постарайся себя не терять!
Припев.
 В небесах отгорели зарницы,
И в сердцах утихает гроза.
Не забыть нам любимые лица.
Не забыть нам родные глаза… "                                                                                                                          ( Слова Миколи Добронравова. Дуже жалію, що такі чудові слова старої людини ,написані молодим поетом нівелюються його дебільною підтримкою анексії Криму, висловлені дуже старою людиною.
  "Чтоб тебя на земле не теряли,
Постарайся себя не терять! "
А він себе загубив. В ореолі слави пішов з життя клоуном-поетом.)
Хай позвинувачують мене всі читаючі, але не можу тут написати вищенапечатані слова в перекладі на українську мову. Переклад губить те відчуття духа часу і те відчуття правдивості слів для старої людини, що готовий іти на каторгу, але не відступлюсь від того кусочка, написаного мовою окупанта в 1975 році. Коли слухаю пісню з цими словами то плачу, так за душу хватає.  З нею вдруге життя проживаю.
Ніщо на землі не минає безслідно!
І молодість, що пройшла — невмируща!
Які ж ми були молоді, які ж ми були молоді,
Як щиро кохали, як вірили у себе!   
Цю пародію на переклад,взяту з Вікапедії соромно навіть читати. Такий наш дебілізм навіть дивує.