— Егей! Чули? Оленка трiйнят народила.
— Хто ж образив нещасну дiвчину? Хто батько?
— Допитатися неможливо. Каже, що Лiсовик.
Селяни шанували потойбiчнi сили, але не могли повiрити в те, що покровитель лiсу позарився на нерозумну дiвчину. Всiм вiдомо: Лiсовик — старий дiдуган з довгою бородою, а з Оленкою погрався молодий красень. Саме так вона розповiдала. Сталося це лише одного разу, але виявилося достатнiм, щоб на свiт народилося троє богатирiв.
Напевно хлопцi успадкували риси батька. Вони не були схожi нi на матiр, нi на бабу, яка також була слабка на розум.
Дiти не завдавали клопоту. Мали гарний апетит, швидко росли i завжди посмiхалися. Односельцi любили малюкiв. По черзi брали їх до себе додому, пiдгодовували, купали. Харчами та одягом допомагав Макар — заможнiй сусiда, який промишляв цiлительством.
Сама ж Оленка розповiдала неймовiрнi нiсенiтницi про пологи. Казала, що народжувала в лiсi одночасно зi своєю собакою i Лiсовичкою. Серед трьох синiв визнавала лише одного, того що був найменшеньким. Але любила однаково всiх дiток. Гаврилка називала Гавчиком, Лесика — Лiсовичком, а того, якого визнала своїм — Льончиком. В селi Гавчика, Лесика i Льончика називали Оленятами. Так i казали: Оленчинi Оленята.