Розділ 24: Тінь на межі володінь

Повітря в маєтку Жевуських було щільним і задушливим, наче перед грозою. Сонце вже котилося до західного обрію, фарбуючи верхівки столітніх дубів у багряно-криваві тони, але вечірня прохолода не приносила полегшення. У простому кабінеті графині Ванди, де панував важкий запах дорогих східних пахощів і старого дуба, панувала напружена тиша.

Ванда стояла біля високого вікна, тримаючи в руці тонкий довгий мундштук із цигаркою. Її вузькі очі уважно, з холодним розрахунком спостерігали за тим, що відбувалося на великому подвір'ї. На тлі сірих господарських будівель чітко вирізнялася постать усадника на вороному коні, який повільно проїжджав уздовж самого кордону маєтку, не порушуючи межі, але й не ховаючись від очей сторожі. Це був Олексій Косач.

Уже третій день поспіль він з'являвся на периферії їхніх земель. То зупинився біля старої корчми на роздоріжжі, ніби купуючи фураж, то неквапливо проїздив повз панський сад під приводом перевірки власних лісових ділянок. Для більшості це могло здатися звичайною панською прогулянкою чи дрібними земельними суперечками, якими повнилося все прикордоння. Але тільки не для Ванди. У неї був хижий, безпомилковий інстинкт до чужих намірів.

—Надто часто цей зухвалий шляхтич почав нагадувати про себе? — промовила графиня впівголоса, не обертаючись від вікна.

Біля важкого письмового столу, закладеного паперами, нерухомо стояв старий управитель, опустивши голову. Він крадькома зиркнув на господарку і обережно відповів:

— Кажуть, пану Косачу немає діла до наших меж, ясновельможна графиня. Після тієї публічної дуелі та скандалу на балу він нібито шукає приводу довести суспільству свою зверхність. Та й маєток його неподалік...

— Дурниці! — різко обірвала його Ванда, кинувши цигарку в кришталеву попільничку так, що посипалися іскри. Вона різко розвернулася до управителя, її погляд горів небезпечним вогнем. — Косач не з тих, хто витрачатиме час на порожні демонстрації заради гордості. Він шукає щось або... когось. Ця його показна ненависть на балу виглядала надто награною, якщо придивитися уважніше. А що, коли він досі не змирився з втратою своєї улюбленої скрипальки?

Управитель зблід і ввічливо  схилив голову ще нижче:

— Наглядачі пильнують за дівчиною день і ніч, пані. Вона закріплена за найбруднішою роботою, а сьогодні після прочуханки від молодого пана Юліана взагалі ледь дихає в людській хатині. До неї і миші не проскочать.

— Мене не цікавлять миші, мене цікавить Косач, — холодно заперечила Ванда. Вона пройшлася по кімнаті, її шовкова сукня шелестіла по паркету, наче змія в сухій траві. На її губах з'явилася жорстока, хижа посмішка. — Якщо цей заповзятливий хлопець хоче грати у відважного лицаря, ми дамо йому таку можливість. Нехай думає, що його нічні рейди залишаються непомітними.

Вона зупинилася біля столу, різким рухом витягнула з шухляди аркуш паперу і швидко написала кілька рядків ламаним, але виразним почерком, сховавши його під спеціальною восковою печаткою. Потім підняла погляд на управителя.

— Слухай мій наказ. Завтра ввечері, коли стемніє, ти візьмеш двох людей і покладеш цей конверт у закинуту мисливську сторожку на південній околиці нашого лісу — ту саму, що межує з угіддями Косача. Зроби так, щоб наші сліди там залишилися, але виглядали випадковими. Повідом сторожі на тому фланзі, щоб вони «випадково» заснули на посту під час зміни варти.

Управитель здивовано підняв бви:

— Ви хочете заманити його в пастку, ясновельможна?

— Я хочу перевірити, наскільки далеко він готовий зайти заради своєї бранки, — Ванда повільно провела пальцем по краю стільниці. — Якщо Косач клюне на приманку і сам прийде на наші землі по секретні новини чи відомості про неї, ми візьмемо його теплим. І тоді у нас будуть залізні докази його зради проти корони. А разом із ним ми остаточно зламаємо хребет і нашій норовливій музикальній ляльці, яка чомусь досі вірить у свій порятунок.

Вона сміялася тихо, низько, і цей сміх просочувався в кожний куточок темніючого кабінету. Пастка захлопувалася. Ванда не знала, що справжня гра велася зовсім на іншому рівні, і що її власний рідний брат Юліан був головним архітектором цієї змови. Але тепер ставки зросли до неба, і кожна помилка могла коштувати їм усім життя.