Розділ 13: Змова під крилом кажана

Густий, сизий туман повз із річки, огортаючи прибережні верби й майже повністю розчиняючи у своєму молочному мареві масивний силует покинутого водяного млина. Колись тут вирувало життя, але після мору та судових чвар Заславських млин стояв  покинутим: величезне дерев’яне колесо наполовину згнило і застрягло в багнюці, а дах провалився, відкриваючи балки нічному небу. По кутках шелестіли кажани, а крізь діряві стіни пробивалося бліде, примарне світло повного місяця.

Олексій Косач прибув першим. Він прив’язав коня далеко в хащах, а сам причаївся в густій тіні біля старого жорна, поклавши руку на руків’я бойової шаблі. Кожен шурхіт нічного птаха змушував його здригатися. Якщо їх викриють, це означатиме не просто ганебну смерть на пласі за звинуваченням у державній зраді та заколоті проти корони, а й остаточну загибель Олександри.

Почувся тихий, ритмічний хрускіт сухого гілля. У прорізі дверей з’явилася висока постать, загорнута в широкий темний плащ із глибоким капюшоном. Чоловік увійшов обережно, тримаючи руку на ефесі зброї, і зупинився посеред зали, де промені місяця вихоплювали пил, що кружляв у повітрі.

Олексій зробив крок із тіні, виставивши вперед ліву руку.

— Вогонь очистить цю землю, — тихо промовив він пароль підпілля.

Чоловік повільно відкинув капюшон, відкриваючи обличчя. У сріблястому світлі місяця чітко проступили знайомі, витончені й зазвичай зверхні риси Юліана Жевуського. Проте зараз на його обличчі не було й сліду тієї лінивої, егоїстичної міни, яку він демонстрував кілька годин тому на публічному прийомі. Погляд його був тверезим, гострим і зосередженим.

— Але тільки попіл змиє гріхи панів, — так само тихо відповів Юліан, завершуючи фразу-пароль.

Обидва чоловіки швидко підійшли один до одного і міцно, по-братньому потиснули руки. Весь той спектакль із привселюдною сваркою, кинутою хусткою та викликом на дуель був розіграний як за нотами. Суспільство проковтнуло наживку: тепер їхній таємний союз був надійно прихований за ширмою смертельної ворожнечі.

— Ванда ледь не розгадала твій маневр, Олексію, — заговорив Юліан, стишуючи голос до шепоту. — Ванда має хижий нюх. Коли ти почав кричати про гідність і честь, вона мало не зблиснула очима від задоволення, що так глибоко вжалила тебе. Але наша «бійка» зняла всі підозри.Завтра на світанку наші секунданти розіграють дуель: кілька пострілів у повітря чи легка подряпина — і ми матимемо бездоганне алібі на найближчі місяці.

— Мені плювати  на дуель, Юліане, — гаряче відказав Косач, підходячи ближче до друга. — Моє серце розривається, коли я думаю, що вона зараз у вашому маєтку. Твій управитель — звір, а Ванда робить усе, щоб морально розтоптати Олександру. Мені важко стримувати лють.

Юліан поклав важку руку на плече Олексія, і в його очах мигнув той самий глибокий, затаєний біль, який він так ретельно ховав під маскою аристократичного марнотратника.

— Думаєш, мені легко, друже? — гірко промовив Жевуський. — Дивитися, як моя власна сестра катує людей, як наш клас — ця зажерлива, гнила  шляхта — вважає себе богами, а кріпаків — худобою? Наша змова — це єдиний шанс змінити все. Якщо ми поспішимо, то згубимо і Сашу, і те таємне товариство, яке ми збирали по всій губернії. Королівські війська придушать повстання за три дні, якщо у нас не буде чіткого плану, зброї та людей у ключових маєтках.

Олексій важко зітхнув, визнаючи правоту союзника. Вони готували не просто втечу однієї дівчини — вони готували масштабний політичний переворот, ліквідацію кріпосницьких актів та реформування законів, які душили край. Юліан був їхніми очима і вухами у вищих колах магнатерії, фінансуючи підпілля через свої приховані оборудки.

— Зброя з Гданська прибуде через два тижні, — тихіше продовжив Олексій, звіряючи плани. — Мої люди готові прийняти обози на дальніх хуторах. Але мені потрібен зв'язок із маєтком твого роду. Я повинен координувати дії зсередини, знати про кожен крок Ванди, про переміщення земської варти.

— Це небезпечно, — насупився Юліан, замислено дивлячись на гниле млинове колесо, за яким шуміла нічна річка. — Моя сестра оточила себе шпигунами. Кожен лист перевіряється, кожен слуга доносить один на одного заради зайвого шматка хліба. Мені потрібна людина, яка не викличе підозр, але володіє достатнім розумом, щоб передавати шифри.

Олексій підняв голову, і його очі блиснули рішучістю:

— Ця людина вже там. Це Олександра. Вона розумна, має залізну волю і бездоганну освіту. Вона зрозуміє все з пів слова.

Юліан заперечливо похитав головою:

— Вона кріпачка, за якою наглядають цілодобово. Помилка коштуватиме їй життя. Ванда замучить її в підвалах.

— Вона витримає, якщо знатиме, що це шлях до волі, — наполягав Олексій. — Ми маємо залучити її до гри. Але діяти треба чужими руками, через систему паролів, щоб ніхто не пов’язав її безпосередньо з тобою чи зі мною.

Юліан довго мовчав, зважуючи всі ризики. Зрештою він повільно кивнув, приймаючи умови цієї смертельної шахової партії. На покинутий млин опускалася глуха ніч, ховаючи під своїм покровом двох чоловіків, які кинули виклик цілій імперії заради свободи та кохання.