Розділ 9: Маска панського свавілля

Спека полудня душила людську половину маєтку. Олександра сиділа на перевернутому дерев'яному ящику в тіні старої повітки, намагаючись очистити від болота свій єдиний поділ сукні. Її пальці, звичні до ніжних струн, уже покрилися першими болючими мозолями від грубої роботи на пташнику, куди її вранці визначив управитель.

Раптом з боку панського саду почувся важкий тупіт копит та дзвін шпор. Кріпаки, що поралися поруч, миттєво зігнулися в покірних уклонах, застигаючи на місцях. Через арку двору на випещеному вороному коні в’їхав Юліан Жевуський. Поруч із ним, на білій кобилі, ліниво погордувала сама графиня Ванда, тримаючи в руці витончений хлистик для верхової їзди.

Помітивши Сашу, Ванда притримала поводи і зневажливо скривилася:

— Поглянь, Юліане, як швидко лісовий бруд  змиває дворянську пиху. Навіть тиждень не минув, а наша німфа вже порпається в соломі, як звичайна гуска.

Юліан перевів погляд на Олександру. На мить у його темних очах мигнуло щось гостре й глибоке, але вже за секунду обличчя перекосила звична лінива і жорстока гримаса марнотратника. Він різко осадив коня прямо перед дівчиною, змусивши її піднятися на ноги, щоб не потрапити під копыта.

— Справді, Вандо, видовище досить жалюгідне, — голосно, так, щоб чули всі слуги на дворі, промовив Юліан. Він зневажливо підчепив кінчиком свого шкіряного чоботя край Сашиної сукні. — Гей ти, кріпачко! Підійди-но ближче, коли пани з тобою розмовляють. Чи тебе у твоїх Заславських не вчили, як треба кланятися законним господарям?

Олександра випрямилася, зціпивши зуби від глибокої образи. Вона дивилася прямо на Юліана, відмовляючись схилити голову під кінську морду.

— Ну ж бо! — Юліан різко змахнув повіддям, і кінь переступив ногами, мало не штовхнувши дівчину в груди. Юліан нагнувся з сідла, схопив Олександру за підборіддя грубою рукавичкою і сильно стиснув, змушуючи підняти обличчя вгору. — Якщо я не побачу покірності в цих очах, я особисто накажу  управителю роздягнути тебе та подарувати 50 ударів батогом. Твій талант грати на скрипочці не врятує твою шкуру, якщо ти забудеш, що ти — лише річ у цьому домі!

Ванда, спостерігаючи за цією сценою, задоволено і дзвінко розсміялася, обмахуючись рукавичкою.

— Прекрасно, брате. Я бачу, ти знаєш, як поводитися з цим норовистим товаром. Ходімо, тут занадто тхне холопами.

Юліан різко відштовхнув обличчя Олександри, пустив коня в галоп і поскакав услід за сестрою до парадного входу. Саша залишилася стояти посеред двору, важко дихаючи, а на її блідій шкірі підборіддя чітко проступав червоний слід від його пальців. Кріпаки почали шушукатись, радіючи приниженню «панської цяці», але Олександра помітила те, чого не бачив ніхто інший: перед тим як відпустити її, Юліан на долю секунди послабив хватку, а в його очах відбився німий, майже благальний заклик триматися, попри все