Останній раз

Зайшовши в бар, одного вечора, Майкл побачив Бенджаміна, який сидів там один. Чоловік підійшов до друга, сів поряд і зав'язалась розмова, якій алкоголь додав сміливості та перетворив цю розмову в откровення. 

-Пробач мене, Бене. - сказав Майкл, дивлячись на свій віскі.

-За що ти вибачаєшся? 

Майкл ще вагався деякий час, але все ж відповів: 

-Я був з нею. Я оберігав її як ти і просив

-Ти допоміг мені. Ти вберіг її і тому зараз вона зі мною. - Відповів Бенджамін, поклавши руку другові на плече.

-Ні, чорт забирай, ти не розумієш!

-Майкле, ти перебрав, ходімо, я відведу тебе додому.

-Я спав з нею! - нарешті викрикнув Майкл

Бенджамін глянув на нього, він все ще думав, що той просто п'яний і за нього говорить алкоголь, але Майкл продовжив: "І не один раз, я спав з нею не один раз. Я цілував її, я був з нею, я вже не виконував твоє прохання."

Бенджамін сидів поряд і просто уважно слухав.

"Ми проводили разом кожен день, ми були разом, ти чуєш мене?!"

Але чоловік лише слухав і нічого не відповідав.

"Я покохав її. Вона змусила мене забути про моє горе, це вона зробила мене щасливим за такий короткий термін, який для вас обох здавався вічністю." 

Майкл продовжував говорити всі ті слова, що отруювали його розум. Дамба зруйнована і всі йдуть під воду.

"Це я у всьому винен, це ж був мій план. Для чого ти мене послухав? Вона кохає тебе, тебе, Бенджаміне, а не твої гроші...Чому ти мовчиш? Скажи що-небудь, твоє мовчання мене вбиває."

Бенджамін зробив останній ковток вже теплого віскі, встав і вийшов з бару.

Куди він прямував? Що було в голові чоловіка, який щойно дізнався про зраду друга та своєї коханої?

На годиннику пробило північ і тоді Бенджамін зайшов в будинок, піднявся на другий поверх, зайшов до спальні та сів на ліжко, де, в той час, спала Меріан. Він дивився на неї очима повними розчарування та відчаю. 

 Злість інколи має таку ж силу як і кохання, але чоловік кохав дівчину, тому розбудив її ніжним, але холодним поцілунком в чоло. Меріан розплющила очі та всміхнулась: "Від тебе пахне алкоголем, а ще одиколоном. Люблю цей запах" - прошепотіла дівчина. Тоді Бенджамін палко поцілував її губи, вона натомість зняла його футболку і обійняла його тіло.

"Невже вона не відчуває провину?" - ця думка з'явилась в голові чоловіка. Він хотів відштовхнути Меріан, але не знав що їй сказати. Бенджамін завжди був стриманим, делікатним і вихованим чоловіком. За деякий час вони лежали один біля одного, він приймав всі її поцілунки, фізично Бенджамін був з нею, але зсередини його розривало і в якусь мить, коли дівчина сказала, що кохає його, він мовив: "Йому ти теж це казала?"

Меріан піднялась і глянула на Бенджаміна. Тремтячим голосом вона запитала в нього про що він говорить.

"Я залишив тебе не тому, що перестав кохати тебе, Меріан."

Дівчина дивилась з широко розплющеними очима вже не на коханого, а на землю, її дихання прискорилось, а зіниці бігали то вправо то вліво. Чоловік продовжив говорити:

-Він мені як брат...

-Але ти залишив мене. - Перервала його дівчина.

-Я б все одно повернувся, я пообіцяв.

-Звідки мені було знати чи ти не збрехав, тебе не було довго, я не вірила, що знову побачу тебе, - тремтячи і тихо промовила Меріан, ледве ховаючи свої сльози. - а він був поруч, Майкл був зі мною, а де був ти? Я думала, що не гідна тебе, не гідна твоєї любові...ти пішов залишив мені з якоюсь нещасною надією, яка згасала з кожним днем.

-Я розумію, мені теж було не легко...

-Не легко? Не легко? Ти покинув мене, Бенджаміне і сказав, що повернешся, що мені потрібно лише слідкувати за горизонтом...якби ти знав скільки ночей я не спала, скільки днів думала, що ти ось-ось з'явишся і обіймеш мене, якби ти знав скільки пліток я наслухалась! - дівчина замовкла, але продовжила виговорюватись далі. - Я думала в тебе інша, думала в тебе сім'я. І ти мені кажеш, що тобі було не легко?! Але тоді з'явився він. І саме він витяг мене з тої безодні.

-Меріан, ти не розумієш... - мовчання, - все не так, як ти думаєш...пробач мене, але і зрозумій.

-Ні, я не можу зрозуміти тебе. Ти повернувся і не сказав жодного слова чому ти так тоді вчинив.

Бенджамін вагався, але все ж сказав: 

-Мені потрібно було впевнитись...

-Впевнитись в чому? - глянула на нього дівчина

-Що ти кохаєш мене! Меріан, люба, ти думаєш так легко повірити в те, що молода дівчина як ти може покохати такого як я, не зважаючи на його статки?! - він заспокоївся і тихо мовив далі, - я не хотів залишати тебе на довго, але Майкл...він не довіряв тобі і хотів огородити мене від проблем, тому придумав цей план...а я його послухав. Мені шкода, Меріан.

Дівчина повільно відвела очі від його обличчя і знову дивилась в підлогу.

-Ти не мала права мене забувати! -викрикнув чоловік.

Очі Меріан, наповнені слізьми і забутим болем глянули на нього і вона тихо, але впевнено відповіла: "Ти не мав права мене покидати."