Темне сонце

Дорога додому була спокійною лише для Бенджаміна. Майкл не розмовляв ні з другом, ні з Меріан. Що він робить? Він тихо вмирає всередині, його зрада була страшною, а потяг до дівчини став сильнішим як тільки він побачив її біля школи. Він вів пікап, поки інші два пасажири обіймали один одного на задніх сидіннях. Їх очі знову зустрілись, Майкл часто дивився в дзеркало на Меріан, але мовчав. 

Приїхавши в місто, все було не так як колись, вона нічого йому не залишила, все зникло, Майкл залишився сам. Знову. Чоловік зі всіх сил намагався притупити біль і забути свою зраду, але все поверталось, як тільки алкоголь зникав з його крові. Майкл, як і колись, жив холостятським життям, працював на полі та часто проводив вечори в гаражі. Звісно Бенджамін пробачив друга, але "як колись вже не буде" - часто повторював собі Майкл. Хоч Бенджамін і шукав привід побачитись, той постійно вигадував причини щоб уникнути зустрічі. 

Дні Меріан та Бенджаміна проходили більш різнобарвно. Вони майже всюди були разом, чоловік не відпускав кохану ні на мить, хоч і боявся, що в один момент дівчина все ж спитає чому він так вчинив, проте вона мовчала, не зронивши жодного слова про минуле, Меріан стала заручницею всього, що сталось, в чому себе і винила. Звісно дівчина була щаслива знову бути з тим, кого так довго чекала, але бували дні, коли вона грузла в свої думки і катувала себе з середини звинуваченнями в свою сторону. Бенджамін не розумів чому його кохана буває такою похмурою, він вважав, що вона не може пробачити його, тому леліяв її як міг.

Проходили дні, тижні, місяці, зрештою любов Бенджаміна могла відгородити Меріан від темних думок про її помилку вдень, але не вночі, коли всі її демони приходили навідати її знову і знову, вона бачила жахливі сни про те, як Бенджамін про все дізнається, про те, як він зникає, ті сни мучили дівчину і вона прокидалася в холодному поті та сльозах, бачивши коханого поруч, все ж засинала знову, але не на довго, адже зранку потрібно йти на роботу в школу, з якої вона звільнилась, але повернулась назад. Колеги - вчителі дивились на Меріан як на щось неземне, принаймні їй так здавалось. Не лише через її повернення і всі плітки, які про неї ходили. Її рожеві щічки стали блідими, вона схудла, тому вигляд дівчини здавався хворобливим. Вона була мертвою, але оживала лише в обіймах Бенджаміна. Інколи, коли він її обіймав, дівчина клала голову йому на плече і пускала одну єдину сльозу, яка висихала на сорочці чоловіка. Бенджамін не розумів що коїться з її коханою дівчинкою, він не впізнавав свою Меріан. В один з таких днів, коли Меріан попросила чоловіка піти з кімнати і дати побути їй на самоті, він пішов до Майкла щоб поговорити з ним і розказати про Меріан.

-Вона змінилась, я її не впізнаю. Враження...враження ніби її замінили, - понурено почав Бенджамін, - невже це все через мене, Майкле?!

Майкл не знав що відповісти, тому продовжив далі смажити яйця.

Бенджамін розказував другові, виливав душу, розпинався кажучи, що дуже переживає за кохану, але Майкл лише підтакував і кивав головою.

-Чорт забирай, може ти хоч щось скажеш? - грюкнув на чоловіка Бенджамін.

-Я...у мене немає поради для тебе, друже, вона й справді дуже переживала, коли ти поїхав, тому не дивуйся такій її поведінці. Будь з нею і все.

Бенджамін подивився на Майкла, промовчав декілька секунд і сказав: "А знаєш, я і тебе не впізнаю. Ти уникаєш мене, не говориш зі мною, ховаєш очі, що, чорт забирай, тут взагалі сталось?!"

Але Майкл тільки мовчки їв свою яєшню. Тоді Бенджамін встав і пішов з будинку, грюкнувши дверима.