Привиди минулого

"Штат Оклахома, м. Талса, південна початкова школа Берріххіл." Це було місце, куди прямували чоловіки, місце перебування Меріан. 

 В очах Бенджаміна виднілась дорога, дорога до його коханої, яку він невдовзі повинен побачити, не знаючи, як він дивитиметься їй в очі, він їхав до неї, не задумуючись про наслідки, чи пробачить вона його чи прийме назад. Він їхав так швидко, як тільки міг, щоб нарешті побачити її, ту, про яку всі його сни, ту, яку забрала реальність, ту, яку він залишив.

 Голова його друга була забита зовсім іншими думками. Майкла не полишала думка про його зраду, зрадивши друга, він підштовхнув на це ще й його кохану, а тепер вже і свою теж. В нього були почуття до дівчини, але чоловік чітко знав, що він ніколи не зруйнує щастя Бенджаміна. Він боявся цієї зустрічі, але благав Бога, щоб Меріан знайшлась. 

 Прибувши на місце призначення, чоловіки вийшли з машини та попрямували в школу, де повинна була бути дівчина. 

-Мабуть вона тут працює. - Сказав Майкл.

-Вона спокійно могла працювати і в Дубліні! - Тихо, але знервовано відповів Бенджамін.

 Зайшовши до школи, чоловіки звернулись до адміністрації, поки Майкл пояснював кого вони шукають, Бенджамін знервовано стояв в коридорі і оглядався по сторонах в надії побачити Меріан. 

-Вибачте, сер, а як я можу вас представити? - запитала жінка з адміністрації.

-Скажіть, що приїхав її давній друг, або ж брат, байдуже, просто покличте її. - Відповів їй Майкл.

Пролунав дзвінок і коридор школи наповнився сотнями дітей, вони швидко вийшли з класів і перетворили тишу на шум і гамір. Вони сміялися і швидко йшли в різні сторони, їх голоси заповнили все. Очі Бенджаміна розходились в різні сторони, він бачив безліч обличь, але не знаходив те єдине, яке шукав.

-Вибачте, в неї зараз останній урок, вона сказала, щоб ви чекали її на виході із школи, вона сама до вас підійде. - Повідомила чоловіків жінка.

-Дякуємо вам, - відповів Майкл і підійшов до друга, - вона хоче, щоб ми чекали її на дворі, вона ще зайнята.

-Зайнята? Вона ж розуміє, що це ти, чому вона не хоче з тобою побачитись?! - гнівався Бенджамін.

-Заспокійся, думаєш вона втекла в Оклахому, щоб знову побачити знайомі обличчя? Вона прийде, повір мені, так чи інакше, вона повинна ж вийти з цієї школи.

 Очікування було нестерпним, декілька хвилин йшли як вічність.

-Я більше не можу чекати, Майкле, я чекав місяці щоб побачити її, а вона втекла від мене!

-А чого ти очікував? Ти сам залишив її без єдиного пояснення куди ти зник і коли повернешся і чи повернешся взагалі, ти думав вона тобі на шию кинеться, розтане в твоїх обіймах?! Слухай, це Меріан і все, що я можу тобі сказати про неї це те, що вона вперта і вміє все сильно драматизувати. Але ти лишив її на мене і хоча вкінці я все запоров, я знаю те, що та дівчина з тобою була аж ніяк не за гроші, їй чхати на те, скільки ти заробляєш, їй байдуже чи будуть її носити на руках, але їй не байдуже чиї руки будуть витирати її сльози, коли вона лежатиме вночі в своєму ліжку. Тому прошу тебе, зрозумій її, вона прийде сюди і тоді ти скажеш їй все,що хочех.

Бенджамін дивився на Майкла спантеличеним поглядом, йому було дивно не від крику друга, а від його слів, чому він так добре знає її Меріан та чи не приховує друг від нього нічого. Але всі його підозри були забуті, коли він обернувшись на двері школи, побачив його - обличчя, яке він так довго шукав. Вона стояла там, за декілька кроків від нього в тому ж одязі, що й колись, він дивився в ті самі очі, вона була така ж як колись, але лише зовні. 

"Меріан" - зірвалося з губ Бенджаміна.

Дівчина стояла на порозі школи і дивилась на чоловіків. Сонце світило на її обличчя і помало вона все ж зрушила з місця і підійшла до Бенджаміна, який стояв ближче до неї. Вона дивилась на нього, на чоловіка, який залишив її, прижмуреним поглядом. В той момент почуття Меріан поділялись на дві категорії: осудження та радість. Хоч дівчина винила Бенджаміна за його вчинок, не розуміючи чому він покинув її, вона була щаслива, що її коханий повернувся, як і обіцяв. Вона була готова кинутись в обійми Бенджаміна, але побачивши позаду нього Майкла, вона усвідомила що накоїла. "А якщо він все розказав, якщо він все знає, він не пробачить мене." Ці думки окутали дівчину, її дихання стало важким, її долоні склались в кулаки, а серце забилось швидше.

-Ти пізно. - тихо і холодно промовила Меріан.

-Я дав обіцянку, що повернусь. Чому ти втекла, Меріан? - чоловік чітко і впевнено добирав слова, не зважаючи, на те, що відчував свою провину.

-Чому ти поїхав? 

Чоловік замовк, вже не знаючи що відповісти, адже причина його від'їзду могла б розбити їй серце.

-Ти ще кохаєш мене, Бене? - продовжила далі дівчина.

-Я ніколи не переставав.

Дівчина торкнулась лодонею його обличчя, в той момент очі Бенджаміна заплющились і він згадав все: і її ніжність і її кохання і які вони були щасливі разом. Меріан обійняла свого коханого і знову глянула на Майкла, її сором знову накрив її і вона не задавала більше жодних питань.