Туманний ліс

_____________________________________________________

 Невідоме з часом стає легендою, яка покоряє історію...

_____________________________________________________

                                   Ден Ерванс

                 Легенда про туманний ліс

    "Приблизно тисячу років тому, правив Ернест ||. Добрий, милосердний, щедрий та красивий король. Був красивий не тільки зовні, але й у середині.   У той же час  жила Анастасія. Дівчина  володіла незнаною  вродою, ясним  розумом та  глибокою мудрістю. Темне кучеряве волосся та зелені очі могли любого зачарувати;  а з веснянками на обличчі вона була схожа на ту весняну сонячну квітку...Кажуть вона перечитала всі відомі книги тих часів. Від художньої літератури до медицини. Всі у її роді зналися на травах та ліках. Проте мала вона ношу на все своє життя. Як і її попередники була  проклятою. Це прокляття передавалося з жінки до жінки її роду. Виживали тільки дівчатка...  Як  тільки народжувався хлопчик, за три дні він помирав. 

 За словами попередників: жінка цього роду звабила і вкрала у місцевої  відьми Марги чоловіка. Як помсту за це Марга наклала прокляття на весь рід. І містило воно такий зміст: кожна дівчинка, яка народиться буде красива як сонце та місяць, розумніша за всіх вчених та мудра як літописець. Проте тільки до вісімнадцяти років вона зможе гуляти по всьому королівству і мусить вертатися в ліс до дев'ятої години ночі. Якщо прийде пізніше , зазнає смерті. Коли  виполниться вісімнадцять, вона не зможе виходити з лісу та ходити там де люди... Якщо  вона ступить за  межу і за ліс, то вмить краса її зчезне, а розум затьмарить незнана жага крові. Вона стане схожою на кровопивць та вбивць.  Стане божевільною та буде вбивати кожного на своєму шляху. Чи вірила у це Анастасія? Так. Тому що її прабабуся, бабуся і мати пережили це все на власній шкурі. Чи це прокляття, чи хвороба всього покоління, чи, можливо, по-науковому: фактор, який ці люли не переносять,як алергію, або ж вірус, який за межею  заражає. Та щоб це не було воно реальне.  

 Як не як все ж був вихід. Можна було за допомогою закляття перенести прокляття на чоловіка, але його потрібно було заманити , напоїти відваром з кірсарду - рідкісної трави зі Сходу; та здійснити кровний ритуал. Анастасія знала  про цей спосіб і вирішила спробувати. Їй набридло життя у чотирьох стінах,  вона хотіла волі. Дівчина  знала, що кожних вихідних король Ернест полює у цьому лісі, але на її територію ніколи не заходить, бо чув за це прокляття. Дівчина пішла на кордон між її туманний лісом і територією Квірти. Сіла на старий пень, взяла у руки маленьку гітару та почала співати свою пісню притягування. Її знали тільки жінки її роду, ніхто інший не міг її ні вивчити, ні запам'ятати. Дівчата чи жінки, які чули цю пісню забували про себе геть усе та пропадали. Куди? Це нікому не відомо, крім них самих. Чоловіки ж та хлопці, почувши цю пісню, забували про прокляття і йшли на звук пісні. Пісня їх вела аж до дому проклятої. Так і цього разу.  Ернеста полонила пісня, привела до хати Анастасії. Та,  у свою чергу,  поцілувала чоловіка, напоїла зіллям... він заснув. Вона мусила виконати кровний ритуал. Тільки так, вона могла отримати  шанс стати вільною. Вона порізала свою руку та Ернеста. Склала одна в одну та почала читати. Слово за словом якоюсь мовою. Здавалося, що ця мова містить по слову з кожної мови світу або ж належала далеким предкам. 

  Анастасія закінчила частину  ритуалу, вийшла на вулицю і гайнула за межі лісу, щоб провірити : стане воля її другом чи ворогом. Вона вийшла з лісу, гайнув легенький вітерець, який полоскотав її обличчя та розвіяв коси. Вона роззулася... крок за кроком по м'якій зеленій траві. "Невже це воля? Те чого так прагнули колись мої бабуся і мама? Невже получилося?" Ці слова лунали у голові дівчини. 

 Та не довго це щастя тривало... вона не знала, яке лихо накоїла.  Король вернувся до свого королівства одразу як проснувся у домі проклятої. Він не знав, що саме зробила  з ним Анастасія, але вже не був таким як раніше... Жорстокість, гнів, щадібність та похоть полонили його душу й розум.   Ніхто не міг повірити, що це той колишній король Ернест. Так  минули три роки... Анастасія забула одну маленьку дрібницю: незакінчивши ритуалу, виходити з лісу було заборонено.  Дівчина  не дотрималась установ. Що і  призвело до відповідних наслідків. День за днем король знущався з підданих: чоловіків вбивав, жінок брав до себе наложницями. Та це не найгірше. Найгірше те, що навіть дітей він не милував, а віддавав у рабство... його почало охоплювати божевілля, те про яке говорилося у проклятті.  Він  почав вбивати власноруч кожного кого тільки бачив...  Ернест шукав Анастасію.. шукав з великою пристрастю. Ту яка його зробила таким, він бажав бачити її коло себе щодня.  Для чого? Ніхто не знав. Проте, король пообіцяв тому, хто приведе її до нього, свободу та життя,  право покинути межі королівства.  Її шукали всі. Анастасія про це знала і нічого кращого  не придумала,  як  вернутися у туманний ліс. Чи зможе вона потім вийти? Чи насмілиться хтось сюди прийти? Вона не знала, але жила надією, що це місце стане її порятунком. 

 Хтось довідався, що дівчина у туманному лісі... про це доповіли королю. Ернест направився у ліс, за нею.. щоб вона стала супутницею на все його життя. Чи любов це? Ні! Страсть як у тварин, але він бажав не просто її тіла, він хотів полонити її душу та обрести безсмертя з її допомогою. Він вірив, що вона знає магічні закляття як відьма Марга...

  Але прийшовши до тієї хатини, побачив, що вона лежить з перерізаними венами й тримає в одній руці листа.  " Все чого я бажала це волі, яку мали всі від народження. Я не намагалася скоїти вам чи іншим зла. Те, що чатує у середині вас, та страсть та жага,  спинити неможливо. Тільки смерть здатна  це припинити. Через те, що я зробила моя душа буде чатувати тут тисячоліттями і з кожним роком я ставатиму жорстокіша, тому поки є час тікайте з лісу. Тікайте поки не заграла моя пісня..."   Король не вірив у це. Залишився у лісі з тілом дівчини.. Минули  дні, місяці, роки, але Ернест так і не вернувся. Подейкують пісня дівчини погубила його... Від того часу у  ліс  ніхто не ходить. А всі   хто заходив і  намагалася  вийти,  пропадали безвісти..."