Розділ 3

Елізабет не відводила очей від Ірен, яка спала під своєю дитячою ковдрою, що була всіяна квітами. Дівчата не зняли з себе вчорашнього одягу, не змили макіяж, адже Ірен була надто налякана і заснула після годинної істерики в обіймах Ліз.

Після загадкового вбивства Тайрон наказав залишатися всім у будинку, що відразу збентежило Ірен. Під час цього чоловік показав значок і поступово опитав всіх свідків. Коли черга дійшла до його сестри, вона до чортиків нервувала, не могла згадати, що робила під час вечірки і з ким спілкувалася. А коли винесли тіло в чорному чохлі, Сінгер зомліла і впала брату в обійми. Елізабет визвалася відвезти Ірен додому та побути з нею, поки Клер не повернеться.

Вже була десята ранку, але ні хрещена ні Тайрон не приїхали. Елізабет не спала.  Вона думала про те, що вона зламає своєму брату за його витівку. Орландо вже не вперше лізе у її життя і це завжди  призводить до втрат. Ліз кинула оком на подругу, що тихенько сопіла. Ні. Цього разу все буде добре, вона не відступиться і буде готова дати йому відсіч.

Прозвучав тихенький стукіт, і у кімнату заглянула Клер у білому халатику. Хрещена стурбовано поглянула на Ірен і, дійшовши до ліжка, залишила на тумбочці чашечку чаю.

— Лілібет, — прошепотіла Клер, — ходімо.

Вони вийшли з кімнати. Двері грюкнули, від чого Ірен різко розплющила очі.

У поліцейському відділку була тиша. Лунав лише тоненький голос секретарки.  Тайрон нарешті знайшов час відпочити і задрімав на м'якому дивані.

У приймальню увірвався високий афроамериканець. Тайрон встав з місця, розправив плечі і через декілька кроків опинився перед поліцейським.

— У вашому місті замочили хлопця, а ви спокійно заходите у відділок! — дорікнув йому Тайрон.

Чоловік приховав своє здивування під чорні нахмурені брови і простягнув руку для привітання:

— Комісар Райан Гарісон.

Тайрон проігнорував цей жест і попрямував до кабінету начальника поліції.

Коли вони обоє опинилися там і комісар зайняв своє місце, той продовжив:

— Я вже все зробив, поки ви спали, тому я беру цю справу.

— За кого ви себе маєте?

Тут зайшла секретарка і передала якийсь папірець у руки комісару, після чого непомітно зникла. Він швиденько оглянув його і важко ковтнув слину. Потім комісар глянув на незнайомця і виважено мовив:

— Ну, що ж… ви знаєте, де мене знайти.

Тайрон зневажливо глянув на нього і вийшов з кабінету.

У приймальні він побачив жінку, яка тримала поліцейського за сорочку і слізно кричала: “Де мій син?! Поверніть мені його! Я хочу бачити його! Де він...де він…” Тайрон підійшов до них. Він обережно взяв жінку під руку та відвів її до дверей. Це була мати вбитого Пола Мілігана.

— Мем, заспокойтеся. — промовив той. — За цю справу взявся Лондон, тому я обов'язково знайду вбивцю.

— Де мій син? Ви ховаєте його від мене. А потім... через брак доказів закриєте справу...я вас знаю!

У двері відділку зайшов хлопець. Він слухав музику в наушниках, і танцювальною ходою прослизнув повз місіс Міліган. Незнайомець поправив свою шкіряну куртку, з-під якої виднілися набиті візерунки племені Маорі, і зник за дверима комісара Райана Гарісона.

Цей смуглявий новозеландець впав у зручне крісло та відразу запалив цигарку. Комісар помітив, що той знову взявся палити в його кабінеті, але проковтнув своє невдоволення.

— Ти ж знаєш, що я тебе прикрию. Навіть той з Лондону нічого не втямить. Не хвилюйся, все, як завжди, пройде по маслу, — мовив швидко комісар, після чого помітив нерозуміння в очах хлопця.

— Бляха, старий, розслабся. Немає від чого мене відмазувати, я не розважався ще з минулої п'ятниці. У тебе немає чого бахнути? Ще зранку горло дере.

Комісар встав та наповнив склянку міцним напоєм. Коли хлопець втамував свою спрагу, Гарісон продовжив:

— А ти не в курсі, що вбили студента на вчорашній вечірці? Це був однозначно твій почерк.

— Шо? — він зробив ковток і посерйознішав.

— У вас незвані гості? Тоді я раджу вам швидко розібратися, поки це не дійшло до ваших верхів.

— Вони нічого не дізнаються, зараз там Джоні.

— Щось давно я його не бачив.

— Ага.

— Той тип з Лондону мені не подобається. Дивись, щоб він не дістався до тебе. Я не зможу тебе прикрити...

Ледь усміхнувшись, Орландо встав та повільно наблизився до чоловіка. Він зробив останню затяжку і залишив недопалок в долоні комісара. Гарісон сціпив зуби і глянув на руку.

— Постарайся, — завершив розмову Орландо і пішов до виходу.

Там він на хвилю зупинився і доповнив:

— А там весь час гризуться. Не за горами той день, коли Джоні займе там місце, і ти мені вже не знадобишся.

Ірен спустилася до кухні, де сиділи Елізабет та хрещена Клер. Вони пили чай і над чимось сміялися. Ірен помітила, що жодна з них ще не вдягнулися, а досі були в халатиках.

— Ірен ти будеш снідати? — запитала Клер.

— Ні, я не голодна, — трохи розгублено відказала та. — Просто чаю.