Розділ 2

— Боже! Скільки можна! — Ірен нервово йорзала на сидінні машини, бо вони ніяк не могли знайти місце, де припаркувати авто.

Елізабет засліпило світло фар, які блиснули прямо навпроти і вона з’їхала в бік, щоб пропустити синій мерседес. Ірен швидко схопила сумку і, як тільки двигун вимкнувся, вона скочила з місця і розправила червону сукню.

Двері будинку були відчинені навстіж, повз яких простелявся густий дим чи то від кальяну чи то від сигарет. Здавалося, що ще трошки і маєток загориться. Дівчата рішуче пройшли димову завісу і опинилися посередині повного хаосу, який підсилювала гучна музика, що жахливо давила на вуха новоприбулим тусовщицям. Роздивитися, хто був тут, здавалося неможливим. Тільки коли неонове світло потрапляло комусь на обличчя, Ірен ловила погляди одногрупників та привітно посміхалася.

— Я піду на бар! — крикнула Елізабет на вухо подрузі, яку в цей момент пхнув хтось ліворуч.

— Довбень! — гаркнула Ірен, але звичайно парочка, що палко терлася один до одного цього не почула.

— Ді-джей! Зроби гучніше! Здається, хтось іде гратися в "всунь-висунь", — заволав на вухо Ірен здоровань Бофорт молодший.        

Елізабет хмільно всміхнулася і не помітила, як той парубок, що прокричав ці слова, уже прямував до неї. Чарльз був дебелим хлопцем, четвертокурсником, справжнім відчайдухом, капітаном футбольної команди. Він мав різкі але привабливі риси обличчя, кучері спадали йому на спітнілий чуб, а  на обличчі у нього був усміх надії — перепихнуться. Його очі, зі своїм п’яним блиском, зосереджено дивилися на Ліз, і дівчина відразу збагнула, що буде далі.

— Чо скучаєш? — сказав Чарльз, помалу знімаючи з себе худі з емблемою футбольної команди, номером «7» і прізвищем «Бофорт молодший».

Дівчина проігнорувала ці жалюгідні спроби, а потім обернулася до бармена і попросила повторити.

Чарльз не розгубився, а  насунувся до бару і знову звернувся до Ліз:

— Вип’ємо ще трошки і я покажу тобі кімнату? — і він поправив пасмо її волосся.

Елізабет не зважала, а попивала мартіні, поглядаючи у протилежну сторону. Чарльз поклав руку на жакет і легенько провів нижче, до поясу.

— Кицю, тобі сподобається, — його вуста були зовсім близько до її вуха, а рука різко опинилася на сідницях.

Реакція була миттєва: Ліз відкинула його руку подалі і пхнула хлопця так, що він спантеличено позадкував на кілька кроків. Чарльз від подиву не розгубився, у його очах запалали іскорки азарту.

І знову перед нею була ця усмішка та хмільні зелені очі, які вже були остогидлі їй. Вона повернулася до бармена і вирішила закінчити цей вечір, набрати Ірен і йти геть. Але за мить відчула гарячу руку на своєму плечі. Хватка була зовсім не дружелюбна, а груба і владна. Це виходило за всі рамки і вимагало гідної відповіді, тому Ліз різко обернулася, але раптово її гнів змінився на здивування.

Чарльз отримав хук справа, що допомогло йому отверезіти. Він упав на паркет, де пролежав менше хвилини. За цей час Елізабет глянула на опонента Бофорта і побачила високого чоловіка, обличчя якого було їй знайоме.

Чарльз піднявся і почав розмахувати руками. Це не можна було назвати бійкою, адже руки п'яного студента не торкалися до чоловіка, який тільки ухилявся від ударів.

Спочатку усі присутні були у шоці і просто споглядали, а потім, щоб підлити масла у вогонь, почали раз за разом кричати "бійка". Тут раптово підбігли усі присутні, серед яких був Сем, що жестами наказав відійти усім дівчатам подалі, а потім  вимкнув музику.

Але сутичка стала справжньою тоді, коли Бофорту на допомогу прийшли Бекер та Гілберт. Вони схопили незнайомця за обидві руки, а Чарльз почав лупасити його в живіт та обличчя. Відтак з'явилася Ірен з вогнегасником та хороше охолодила атмосферу чим і зупинила бійку.

Вогнегасник важко упав на паркет, а після цього глухого звуку Сем крикнув:

— Вечірка скінчена! Розходьтеся!!

Коли Ліз побачила разом Ірен та чоловіка, що заступився за неї, то помітила схожі очі, ніс та підборіддя. Після цього вона не сумнівалася, що це був брат Рен.

— Тайрон, ти в порядку? — запитала Ірен.

Але він не відповів, бо звернув увагу на жваві кроки підборів, а потім неприємний дівочий виск. Усі обернулися і побачили ту дівчину, що недавно була в обіймах романтичного парубка.

— Пол!! Його вбили! — кричала вона.

Сем поспішно ринув на другий поверх, а за ним Тайрон. Поки хазяїн дому шоковано оглядав закривавлені стіни та ліжко своєї кімнати, Тайрон різко підбіг до вікна та помітив сіру БМВ, що втекла з місця злочину.