Розділ 12

     Мені снились ніжні обійми, палкі поцілунки і бездонні карі очі. Я почувалась щасливою і бажаною. У душі спокій і ніякого сумніву. Все так має бути. Це правильно.

     Гомін голосів вирвав мене з блаженних марень. Розплющувати очі не хотілось. От ще би хоча пару хвилин в обіймах чоловіка, котрий робив мене щасливою, навіть, якщо це тільки сон. Та яскраве сонце уперто пробивалось крізь закриті повіки, а радісний сміх мого брата змусив вмить забути усі мрії. С ким це він говорить. Чоловічий голос щось відповідає йому. Слів не розібрати, та деяка здогадка, хто це може бути, у мене з’явилась.

     Я вискочила з під теплої ковдри, прохолодна підлога ошпарила голі ступні. Одягла халат, котрий очікував мене на стільці, і підбігла до вікна. Крізь яскраво-білу тюль побачила Артура з вудочкою в руках. Одягнений для відпочинку на природі у легкий і зручний одяг, мій брат мав такий самий вигляд і щось майстрував на своїй вудочці. Від сорому через занадто емоційний сон з участю Артура, мене кинуло в жар, а серце заколотилось неймовірно швидко. Показуватись в такому вигляді не хотілось, та відпустити їх просто так не могла.

     Я відкрила вікно і виглядала на вулицю. Свіже ранішнє повітря ударило по обличчю і трохи охолодило мене.

-         Куди це ви зібрались? – запитала, не так у Артура, як у свого брата.

-         Доброго ранку сусідко, мило виглядаєш,- посміхнувся привітно Артур. Я уся зжалася, знаючи, що вигляд в мене на найкращий.

-         Ми їдемо рибалити на ставок за селом, - різко відрізав Андрій, побоюючись, що я почну нарікати.

-         А мені не потрібно сказати, - запитую у нього докірливо. – Я б не знала де ти дівся.

-         Ми не хотіли тебе будити. Не хотілось пропускати такий гарний недільний ранок, - роз’яснив Артур.

     Я ніяково глянула на нього. Сцени зі сну ще до кінця не покинули мою голову. Здавалось, він може прочитати мої думки і про все дізнатись.

-         Добре, їдьте, - невпевнено пробубніла я, опустивши очі і відійшла від вікна, подалі від нього, подалі від безсоромних думок.

-         Якщо хочеш можеш поїхати з нами, - вигукнув сусід мені у спину. У голосі почулись нотки надії. – Така чудова погода, нащо сидіти у дома?

     Мить я вагалась. Хотілось відпочити і провалитись на дивані. Та Артур мені подобався і бажання побути поруч з ним взяло верх.

-         Зачекайте, я швидко, - вигукнула і почала одягатись.

     Ніжні промені сонця зігрівали мою шкіру. Я лежала на м’якому покривалі і насолоджувалась відпочинком на природі. Хлопці у повній тиші рибалили на березі ставка, час від часу витягуючи, то невелику рибину, то пустий гачок. Кожного разу, як Андрій щось ловив, він дуже тішився і показував здобич Артурові і мені. Я лише підносила голову і кивала у відповідь. Артур підбадьорював його і хвалив. Іноді на собі я ловила його пильні погляди. Це мене дуже подобалось.

     Належавшись на спині, я перевернулась на живіт. Футболку підтягнула до грудей, щоб більше схопити засмаги. Сонце припікало і присипляло.  На деякий час, здається, задрімала, бо коли відкрила очі біля мене на боці лежав Артур і дивився на мене. Коли він тут появився я не знала, і як довго спостерігає за мною.

-         Не боїшся обгоріти? – тихо запитав і провів пальцями по руці від плеча.

     Від дотику по шкірі пробіглись мурашки. Я навіть подумала, чи не сон це знову.

-         Я не обгораю, - відповіла і перевернулась на бік.

     Тепер ми лежали обличчям один до одного. Досить близько, щоб розгледіти усі дрібненькі зморшки навколо його очей. Він жмурився від сонця, а губи розтягнулись у приємній посмішці.

-         А я вже хотів намазати тебе сонцезахисним кремом. Взяв на всякий випадок, - мурликав Артур. Тюбик лежав біля нього на покривалі.

-         Можна подумати, що ти шукаєш поводу пофліртувати зі мною, - вирвались з рота мої думки.

     Карі очі заблищали від емоцій.

-         Можливо, - протягнув і нахилився до мене.

     Серце у моїх грудях гупало з шаленою швидкістю, в вухах гуділо, та я намагалась виглядати спокійною і розслабленою. Не хотіла показувати на скільки він мені подобається.

-         Так спробуй, - шепнула і нахилилась до нього.

     Артур з несподіванки шумно видихнув. Його очі хворобливо бігали по моєму обличчю, затримались на губах. Він торкнувся пальцями моєї щоки, я мимоволі міцніше притулилась до його шкіри. За мить він швидко скоротив останні сантиметри між нами і накрив мої губи поцілунком. Вихор емоцій накрив мене з головою. Не було ніяких сумнівів, ніяких думок. Я була впевнена, що так має бути. Що саме цього я хочу.