Розділ 11

Перший удар по обличчю Артур пропустив. Та за мить він підірвався з місця і відштовхнув Женю від себе. Той нетверезий перечепився і впав на землю. Та швидко піднявся і знову кинувся на Артура. Я відскочила у бік. Що робити не знала. Та як тендітна жінка розборонить двох здорових чоловіків. Я викрикувала, щоб заспокоїлись, та мене ніхто не слухав.

Женя все намагався нанести удар, досягти цілі та Артур вивертався. Він лише відкидав його руки, штовхав у плечі, та нарізу не вдарив у відповідь.

Женя не вгамовувався.

• Чого ти сюди приїхав? – в голосі було стільки відчаю і болю. Це я винна, що він у такому стані. Я дала йому надію, а потім забрала.
• Іди додому. Не влаштовуй спектаклю, - намагався вгамувати його Артур.

Та його слова подіяли, як червона ганчірка для бика.

• Для тебе це спектакль? Це моє життя! Наше життя. І тобі тут не місце. Ти все псуєш.

Женя знову замахнувся і накинувся на противника. Артур з легкістю відбив удар, схопив за руку і викрутив за спину. Женя застогнав від болю і впав на коліна. Артур стояв над ним і продовжував затискати руку.

• Якщо у тебе щось не вийшло, не спирай все не мене, - спокійно заговорив мій сусід. З носа текла струйка крові, та він не звертав на неї уваги.
• Пусти мене! – заперечував Женя.

В цю мить з свого подвір’я на крики виповзла баба Галя. Побачивши, сцену на дорозі, вона схопилась за обличчя.

• Рятуйте! Люди! Вбивають, - заволала вона і чим швидше пошкандибала до чоловіків.
• Бабо Галю, нікого не вбивають, - кинулась я їй на зустріч.
• А це що таке? – тикнула своїм скрученим пальцем в Артура. – Він його заб’є.
• Женя сам кинувся битись. Він п’яний і не контролює себе.
• Не захищай чужинця. Він скрутив твого хлопця.

Артур відпустив Женю і відійшов подалі. Його груди підіймались і опускалися від важкого дихання.

• Вона не моя дівчина, - видихнув приречено Женя. Сусідка допомогла йому підвестися. Гнів пройшов, залишився лише відчай. Він був знесилений і розбитий.

Моє тіло скувало від його пронизливого погляду. Скільки там докору і образи. Неможливо було передати. Він пройшов повз мене досить близько, я так і не поворушилась. Бабка стряхнула з нього пелюку і турботливо повела в бік його дому.

• Щасливо, - гукнув Женя на прощання, і я не зрозуміла кому саме.

Оніміння пройшло і я підбігла до Артура.

• Вибач за все це. Я у всьому винна, - тепер виправдовувалась перед Артуром.
• Нічого. Всяке буває,  - він доторкнувся до розбитого носа і ахнув від болю.
• У тебе кров іде. Ходімо до хати я допоможу, - рефлекторно простягнула руку, торкнулась пальцями його щоки. А потім різко забрала, ніяково опустила очі від теплого погляду.
• Я не проти. У мене і аптечки немає, лише та, що в машині.

Я повела Артура на подвір’я, завела у хату і положила на диван. Сама знайшла чистий рушник, намочила у холодній воді і присіла біля нього. Дуже обережно, ледь торкаючись шкіри, витерла розмазану кров на підборідді. Артур не відривав від мене очей.

• Приємно, коли тебе доглядає красива дівчина, - посміхнувся він.

Я забрала рушник, перевернула на чисту сторону і обережно приклала йому до носа.

• А от коли хлопець цієї дівчини б’є тебе по обличчю, це вже не так приємно, - іронічно фиркнула я.
• Побічний ефект, - пожартував, потім раптом схопив мене за руку і міцно стиснув. – Не винувать себе за цю сутичку. Твій хлопець занадто емоційно реагує на все. Звинувачує усіх окрім себе. Якщо ти його залишила, напевно, були на те причини.

Артур говорив серйозно і впевнено.

• Я просто зрозуміла, що не можу його полюбити, ось і вся причина, - я опустила від сорому очі, почуваючись вередливим дівчам.
• Тоді добре, що порвала стосунки зараз, а не перед весіллям, - знову посміхнувся він.

Я трохи розслабилась. Він продовжував тримати мою руку, і тепло його долонь зігрівали все моє тіло. Його розуміння трохи приглушили моє почуття провини. Можливо він має рацію. Можливо краще зараз різко все закінчити, ніж розтягувати на довгий час стосунки, в яких сумніваєшся.