Розділ 14.2

Руслан стиснув мене в міцних обіймах, а я обвивши його шию руками, прилинула до нього в довгоочікуваному поцілунку.

- Я подумала, що ти не прийдеш. Що ти передумав, - вимовила я відірвавшись від губ Руслана.

- Трішки затримався, але я не збирався обманювати тебе, - він сильніше притиснув мене до себе і з натиском погладив по спині від лопаток до поясниці і знову до лопаток.

- Софія? – Запитала я трішки відсторонившись, коли його руки послабили обійми.

- Спить.

- Знову прийняла снодійне? – З посмішкою запитала я.

- Цього разу я їй допоміг з цим. Можна не хвилюватися. Вона міцно заснула в нашій вітальні на дивані, - відповів він.

Руслан взяв мою праву руку і поцілував зап’ястя з внутрішньої сторони. Від дотику його губ по моєму тілу пройшли сотні електричних імпульсів приємного відчуття і осіли десь внизу живота. Я схвильовано перевела подих. Кожен його дотик до моєї шкіри викликав у мене неймовірну збудженість від якої мої щоки нестримно починали палати.

Тримаючи мою руку, він повів мене за собою до води. Ми сіли на пісок в метрі від морської гладі, що порушувалась притоком хвиль.

- Ти можеш покинути Софію? – Порушила я тишу, яку заповняв шум моря.

Руслан незрозуміло поглянув на мене:

- Про що ти таке говориш? – Підняв він брови.

- Ви офіційно не одружені, ти не впевнений, що кохаєш її і ти також говорив, що хочеш покинути її. Не розумію, чого ти так здивувався через моє питання? – Я теж підняла брови.

- Марія… - Він замовк.

- Їй ніде більше жити? Так це її проблеми. Вона доросла жінка і я впевнена, що така, як вона не згине під найближчим парканом через неділю, коли ти покинеш її. Софія знає собі ціну, тому швидко знайде тобі заміну, - повела я плечем.

- Якщо вона дізнається про нас – тобі буде кепсько. Ти це розумієш? – Запитав він.

- Так, розумію, адже ти зраджуєш їй зі мною, - розсерджено схрестила я руки на грудях. – Я хочу щоб все було нормально…між тобою і мною. Тому вважаю, що кращим варіантом буде відмовитися від неї. Я взагалі не розумію навіщо тримати поряд з собою жінку, до якої ти нічого не відчуваєш і тримаєш її поряд тільки через те, що тобі її жаль!

- Ти і не зрозумієш, - смиренно мовив він.

- А що тут розуміти? Вона живе за твій рахунок, тратить твої кошти, а що дає в заміну? Ти і далі будеш жити з нею та притримуватися вашої щасливої легенди? Від ваших відносин вигоду має тільки вона! Та ти і сам це чудово розумієш, - я повернулася до нього і взяла за руки. – Ми можемо бути разом і стати щасливими. Чому ти противишся своїм почуттям?

- Я не противлюсь, - заперечив він. – Інакше я б тут не сидів. Ти студентка, а наш відпочинок скоро закінчиться і ми роз’їдемося кожен по своїх домівках. В нас залишиться тільки пам’ять.

- Ти можеш приїздити до мене коли захочеш, - усміхнулася я. – Відносини на відстані – це справжня каторга, але я впевнена, що ми зможемо з цим впоратися. То того ж, я не вічно буду студенткою.

- З твоїх уст все звучить так просто, так легко. У мене робота, бізнес. Я не можу ось так просто все покинути і примчатися до тебе у будь-який час. Ти напевне зовсім не розумієш, що це таке: коли людина весь час в поїздках у справах і годинами висить на телефоні, вирішуючи питання по роботі. Мені чудом вдалося вирватися на цей відпочинок. Ти не уявляєш, як сильно я втомлююся. Через те, що я приїхав сюди мені довелося дуже багато чого наслухатися в свою адресу і повір, говорили тільки образи. Я підвів багатьох людей, відмінив ділові зустрічі і тим самим багато кого підставив. Тепер мене можна сказати ненавидять всім серцем.

- Мені дуже шкода, - тихо мовила я, міцніше стиснувши його руки. – Ти правий, я дійсно нічого не розумію. Але з твоїм бізнесом все добре?

- Так, але все рівно на мене ще довго будуть косо дивитися, - усміхнувся він.

- Я хочу щоб ти покинув Софію! – Вимогливо мовила я. – Якщо ти так зайнятий, я сама буду приїздити до тебе. Просто посиджу поряд, навіть слова не скажу, щоб не відволікати тебе від справ. Для мене важливо просто бачити тебе. А потім я повернусь знову до навчання.

- Ти смішна, - на його обличчі промайнула посмішка і він притягнув мене до себе так, щоб я сіла на нього та опинилась лицем до нього. Його руки переплелись позаду моєї талії. – Я обіцяю подумати на тим щоб кинути її.

- Тоді думай швидше, а мій вибір може пасти на когось іншого, - попередила я.

- Іншого? – Награно здивувався він. – І на кого ж саме?

- А ти що думав? Ти не єдиний чоловік на світі, - розсміялася я і вирвавшись з його обіймів, встала перед ним. – Ходімо краще плавати. Не думаю, що ми повинні гаяти свій дорогоцінний час на пусті балачки, а то дивись і твоя кохана згодом прокинеться, а ми тільки те й робимо, що розмовляємо. Вставай, займемося ділом, - я еротично зняла з себе футболку і грайливо відкинула її в сторону.

- Ти добре відчуваєш чого саме я бажаю, - мовив він і почав роздягатися.

Коли він скинув з себе весь одяг, я вже стояла перед ним, повністю оголена. Я спостерігала за тим, як Руслан дивився на мене  вивчаючим поглядом ніби вперше бачить мене оголеною. Мені це подобалося і не гаючи часу почала повільно відступати назад до моря. Опинившись по коліна в воді я зупинилася дивлячись, як він наближається до мене. Я знову почала відступати і тепер стояла до поясу в воді.

Руслан наблизився до мене і огорнув своїми руками. Він провів лінію пальцями від моїх стегон до грудей прямо по талії. Моя шкіра покрилася мурашками, водночас від прохолоди і збудження.

Він поглянув на мої груди і накривши їх долонями, ніжно стиснув.

Я стояла перед ним повністю беззахисною та беззбройною, в той час, як він, здоровий наче вікінг, нависав наді мною. Поряд з ним я взагалі почувала себе такою маленькою та тендітною, що було навіть страшно. Іноді мені здавалося якщо він міцно стисне мою руку, то просто зламає її ніби тоненьку гілочку дерева.