Розділ 13

Валентина сиділа в кріслі у вітальні та поглинала салат із овочів. На ній був нічний шовковий халат, який доходив їй майже до колін.

- Чому ти не спиш? Я думала… - Я затнулася зрозумівши власну помилку: я вилізла на вулицю через вікно власної кімнати, а повернулася через вхідні двері.

- А ти чому не в ліжку? – Відповіла вона зустрічним запитанням.

- Гуляла, - відповіла я, переминаючись з ноги на ногу.

- Ти вся промокла. Як пройшли купання в нічному морі? – Запитала вона, поклавши до рота половинку помідора чері.

- Чудово, вода тепла.

- Ти з Вадимом була? Цей хлопчина зовсім не дає тобі спокою, - посміхнулась вона.

- Та ні, я була з Русланом, - тихо відповіла я, сказавши правду. Мені більше не хотілося брехати матері.

- Софія теж з вами була?

- Ні, тільки ми удвох.

Брови Валентини поповзли вгору:

- Ти хочеш сказати, що Софія не знає про ваші нічні купання? Чи знає?

- Вона міцно спить під дією снодійних, - мовила я, потиснувши плечима.

- Що? – Перепитала мама.

Зрозумівши, що моя відповідь була не досить вдала, я виправилася:

- Руслан розповів мені, що вона прийняла таблетки і заснула. Ми тут абсолютно ні до чого, - запевнила я її.

- Фух, - перевела вона подих. – А я вже вирішила, що це ви її усипили, - розсміялася мама.

Валентина підвелася з крісла і пройшла мимо мене на кухню.

- Нічний перекус мене доконає. Якщо наступного разу ти побачиш, що я їм вночі, то трісни мене скалкою по лобі, - попросила вона з посмішкою.

- Від овочевого салату проблем із зайвими кілограмами не повинно бути. Ти ж знаєш це краще мене.

- Так, але якщо їсти ці салати в такій кількості та ще й з висококалорійним майонезом, то це також до добра не доведе. Сьогодні я обійшлась салатом, завтра також обійдусь салатом, а після завтра почну їсти щось більш калорійніше, бо легкої їжі мені здасться недостатньо - мовила вона.

- Я думаю, що ти чудово знаєш, що робиш і нізащо не перетнеш кордон, - серйозно мовила я.

Валентина підійшла до мене і взяла пасмо мого волосся до рук.

- У тебе в зачісці повно піску. Ти що валялась на пляжу? Сходи в душ і добре вимий волосся, - наморщила вона носа і поплелася до себе в кімнату. – Я рада, що ти була не з Вадимом, - мовила вона не обертаючись.

Я вирішила промовчати і поспішила в ванну кімнату.

Пружні струмені води вдарили по моєму тілу і я ледь не заволала в голос – вода була занадто холодною. Швидко відрегулювавши воду, мені вдалося зробити теплий душ і я заплющила очі від задоволення.

Тілом я була тут, а от думками десь далеко, але поряд із Русланом. Я ще й досі відчувала його в собі і це викликало мою посмішку. Я ніколи не забуду цю прекрасну ніч, яку ми провели разом і ніколи не забуду, як добре мені було.

Мене бентежила сама думка про те, що він може думати зараз про мене. І якщо думає, то так сильно, як і я, чи ні?

На ранок мене розбудила мама, вона була сповнена сил і енергії.

- Ходімо на пляж, при плаванні спалюється багато зайвих кілограмів, - стягла вона з мене ковдру.

- Господи мамо! Скільки часу? – розліпила я сонні очі.

- Майже дев’ята! Руслан і Софія вже годину, як на пляжі, а ти ще й досі з ліжка ніяк не вилізеш! – Скаржилася вона на мене.

Почувши його ім’я, я швидко вилізла з постелі і приблизно через десять хвилин вийшла з кімнати. Батько теж був доволі веселим, ніж зазвичай.

- Що це з вами сьогодні таке? Ви самі на себе не схожі? – Запитала я здивовано.

- Тому що сьогодні був прекрасний ранок! У нас нарешті сталася ранкова близькість. Морське повітря чудово діє на твого тата, а то я вже й забула коли ми востаннє займалися сексом зранку, - мовила Валентина, вона прямо таки сяяла.

- Господи, дайте мені темні окуляри, а то я осліпну від вашого щастя, - невдоволено мовила я.

- Годі розповідати нашій дочці про наші інтимні справи, - наставницьким тоном мовив Віктор.

- Правильно тату! Я тебе повністю підтримую, - я попрямувала на вулицю.

Сонце добре припікало і я потягнулася випрямивши тіло у струнку рівну лінію, щоб прогнати залишки сну.

Руслан і Софія плавали в морі. Я вирішила приєднатися до них. А чому б і ні? Тим паче, що ми тепер з нею ділимо одного чоловіка, тільки вона про це не здогадується.

Ходою від стегна я пройшлася по піску і зайшла по кісточки в воду.

- Давай до нас Марія! – Покликала Софія з води і я посміхаючись попрямувала до них.

- Доброго ранку! – Мовила я. – Як спалося? – Запитала.

- Спала як убита! – Задоволемо мовила Софія, але я адресувала своє запитання Русланові.

- Також добре спав, - посміхнувся він і підморгнув мені лівим оком.

Я не втрималась і розсміялась.

Швидко до нас приєдналися мої батьки і я поглянула на Руслана. Він хитнув головою вбік, даючи мені зрозуміти, що хоче поговорити зі мною на одинці. Зрозумівши його натяк я попливла далі в море, щоб бути на відстані від інших. Опинившись на достатній відстані я знайшла ногами дно і стала чекати.

Я ледь стримувала себе щоб не накинутись на нього з обіймами, але розуміла, що цього робити не можна. Руслан був поряд зі мною і він посміхався.

- Я встиг скучити за тобою. Що ти зі мною зробила? Це що чорна магія? – Хитро усміхнувся він.

- Все може бути, - показала я зуби в усмішці. – Мені так хочеться обійняти тебе, доторкнутися до тебе…поцілувати, - останнє слово я прошепотіла, боячись, що нас точно можуть почути.

- Я теж цього хочу. Ти навіть не уявляєш наскільки, Марія. Але не можна, - він обернувся на Софію, яка плавала на доволі далекій відстані з моєю мамою. – Я довго не міг заснути, тільки про тебе і думав, але сам факт того, що поряд зі мною спала не ти, розчаровував мене.

Я гордовито посміхнулася і підпливши до нього, пірнула руками під його чорні шорти.

- Що ти робиш? – Видихнув він.