Розділ 12.2

- Ти повинна припинити соромитися мене. Кожен раз коли я дивлюся на тебе ти червонієш. Спочатку це було забавно і тільки тоді, - усміхнено мовив він. – З часом мене це починає роздратовувати.

- Я нічого не можу вдіяти з власною фізіологією. Червоні від сорому щоки, завжди були моєю проблемою. В шкільні роки наді мною сильно сміялися через це. Вчитель викликав мене до дошки відповідати і в мене тут же палає все обличча і вуха, а весь клас вибухає зі сміху, - зізналася я.

- Я не хотів ставити тебе в не зручне становище. Дякую, що розповіла мені про це.

- От скажи мені, якщо я так сильно тебе роздратовую, навіщо ти зі мною розмовляєш і, що я взагалі тут роблю? – Набравшись сміливості, запитала я.

- Тому що роздратованість не єдине почуття, яке я відчуваю до тебе, - рівним тоном відповів Руслан. Здавалося, що в цю саму мить ні один мускул на його лиці не напружився.

Його слова стали для мене крижаною водою, яку несподівано вилили на розігріте людське тіло; ковтком свіжого повітря та прохолодним вітром в сильну спеку.

- Що ще ти відчуваєш до мене? – Мене це сильно зацікавило і я без вагань хотіла почути більше правди.

- Ти віриш в кохання з першого погляду?

- Ти закохався в мене? – Запитанням на запитання відповіла я, від хвилювання мої руки почали тремтіти.

- А якщо і так, то що? – Без емоцій відповів він.

- Ти жартуєш, - розсміялася я, показуючи в усмішці зуби.

- Так віриш чи ні? Ти не відповіла на моє запитання.

- Кохання з першого погляду – це міф!

- Ні, якщо ти в нього віриш, - серйозно мовив Руслан.

- Я не знаю, що тобі відповісти. Вірю чи не вірю… Хотілося б вірити, - зізналася я.

Нічне місто було по особливому прекрасне, але тільки тому, що Руслан був поряд зі мною. Його авто зупинилося поряд із нічним клубом. Ми вийшли на вулицю і охоронець біля входу з легкістю нас пропустив. В такі моменти я була рада, що вже повнолітня і мені дозволено пити спиртне і відвідувати подібні місця. Але в своїй більшості я сумувала за дитинством і хотіла знову повернутися в ті безтурботні роки.

В середині грала гучна музика, безліч розігрітих тіл танцювали посеред освітленого софітами залу. Мені подобалася атмосфера клубу: запах алкоголю і сигарет, навколо всі веселяться.

Я йшла прямо за Русланом і щоб не загубити мене в натовпі, він взяв мою руку в свою. Ми підійшли до барної стійки.

- Хочеш щось випити? – Запитав Руслан нахилившись до мене щоб я могла його розчути.

- Так, звичайно! Я буду Космополітен, - відповіла я.

- Космополітен для дівчини і один ром з льодом, - мовив Руслан до бамена.

Хлопець-бармен хитнув головою і приступив до виконання нашого замовлення. Через деякий час перед нами поставили мій коктейль і ром для Руслана.

- За що вип’ємо? – Запитав Руслан взявши стакан в руку.

- Пропоную випити за справжнє кохання, - посміхнулася я. – Знаю, не дуже хороший тост, але…

- Чудовий тост, - перебив він мене і ми легенько стукнулися нашими келихами. Від гучної музики я навіть дзвону не почула.

- Розкажи мені про себе, - попросила я.

- Що ти хочеш знати?

- Ну, не знаю. Будь що, немає різниці, - потиснула я плечима.

- В такому разі задай мені запитання, - запропонував Руслан.

- Добре, - я зробила вигляд, що сильно роздумую над цим. – Що ти полюбляєш робити коли в тебе є вільний час?

- Ходити на риболовлю, - без вагань відповів він.

- Серйозно? – Розсміялася я. – Як на мене, риболовля – це саме нудне заняття з усіх, що тільки існують!

- Як скажеш, - посміхнувся він. – Мій батько вчив мене ловити рибу ще з дитинства і це скоріше стало моєю звичкою ніж вподобанням. Тато був заядлим рибаком. Наступне запитання.

- В скільки років ти вперше поцілувався? – Від сорому та своєї нахабності я знову почервоніла, як рак.

Руслан гучно розсміявся і задумався:

- Дуже важке запитання. Це було так давно, що я вже і не пам’ятаю. Краще спитай в скільки я вперше переспав з дівчиною і я тобі відповім.

- В скільки років ти переспав? – Швидко мовила я. Мені ставало смішно і я ніяк не могла приховати широченну посмішку на своєму обличчі.

- В одинадцять, а їй було шістнадцять. Вона була двоюрідною сестрою мого найкращого друга і приїхала погостити до нього на літні канікули.

- Гарно погостила, - схвально хитнула я головою.

- Я теж так подумав, - розсміявся він.

- Так! Твій улюблений фільм? – Я зробила ще один ковток Космополітена.

- Психо.

- І що це за звір? Я про такий фільм і не чула.

- В фільмі психічно не здоровий ман’як не може втриматися від вбивств. Подивись якось, дуже цікава кінокартина, - порадив він.

- Не думала, що тобі подобається таке, - здивувалася я.

- Тепер моя черга! – Сплеснув він в долоні. - Що викликає в тобі ненависть?

Я на хвилину задумалась.

- Такого в мене ще ніхто не питав, - засміялася я. – Напевне стояти в черзі.

- Ніхто не любить черги, - погодився він.

- Хто був твоїм першим коханням?

Я підняла на нього свої очі. Новий коктейль вдарив мені в голову, не знаю скільки я вже випила: три чи більше. П’янію я дуже швидко.

- Ти, - відповіла я, дивлячись прямо йому в очі.

Руслан спершу мовчав, потім посміхнувся.

- Ходімо танцювати, засиділись ми тут. Якщо ти заллєш в себе ще один коктейль то точно не зможеш нормально рухатися, - перевів він тему.

Я подала йому свою руку і ми пройшли на танцпол. Взагалі тут весь клуб був танцполом, одна дівчина взагалі витанцьовувала на барній стійці.

Долоні Руслана лягли на мою талію, коли він зайшов мені за спину.

- Розслабся і просто віддайся ритму музики, нехай твоє тіло слідує її кличу, - прошепотів він мені прямо на вухо.

Я затремтіла від його подиху на своїй шкірі. Послухатися Руслана було легко, адже алкоголь зробив свою справу і я відчула себе більш розкутішою. Він притискався до мене своїми бедрами і ми рухалися в такт музиці і один одному.