Написав він також кілька пісень, які можна почути на Сумщині та за її межами. Він писав щиро і афористично, чесно і ніжно. Так він писав, так він і жив. А життя його справді було взірцевим. Той, хто знав Павла Ключину особисто, був зачарований його добротою і ерудицією, його кмітливістю і глибиною думки. То його серце, його пам’ять у хвилини найбільшого натхнення диктували перу ліричні строфи. Кращі вірші громадянського звучання П. Ключини будили сумління українців і в час їх написання, зберегли вони свою актуальність і сьогодні.
…Отут мені болить, отут,
де корінь і душа мого народу.
Той чорний люд, що рветься з пут,
А його знов в якусь угоду.
Бо на віку, вже в котрий раз,
поводирі і лжепророки в ярмо затягували нас,
лиш хтось накине на нас оком.
І скільки їх таких було,
і нашого, й чужого роду…