Окреме місце у душі
Музейник
Музейник
З 1969 року Павло Ключина завідує літературним відділом Роменського краєзнавчого музею. Тут на письменників ще дивилися із повагою… Саме тут він уклав біографічний словник — коротких краєзнавчих досліджень з життя і літературної діяльності поетів і письменників, які народилися на Роменщині.
У тому ж 1969 році ним був написаний нарис «Ромни в художній літературі».
Незважаючи на слабке здоров'я, невтомно працює над байками у прозі, готує до друку книгу лірики.
Він знав, що захоплення минулим успіхом — не вічний спадок. Принаймні не його. Він мірить свою творчу життєздатність етичною мірою...
Було поветається із міста у село пішки... Бо всі гроші віддав там, бідній людині...
Швидше за все відчував, що блаженство буденності надовго йому не буде відпущено... Виговоритися, вилити душу він може пишучи в стіл... Те, що ще років сорок неможливо буде опублікувати... Але все ж таки — через літературу, через такого посередника — його правда повернеться до життя...
Однак тривала хвороба заважає нормально жити та працювати. Ліричний збірник «Крапліні барв земних» був виданий лише після його смерті. За спостереженнями В. Мисика, автора передмови до лірики П. Ключини, «серцевина її — у сільських мотивах, у картинах рідної природи, у малюнках народного життя».
#314 в Фантастика
#39 в Антиутопія
#76 в Не художня література
Відредаговано: 10.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
