Реальний письменник

Реальний письменник

Що означає бути письменником... Коли він стає «реальним»? Тоді, коли публікації та книги починають говорити за нього. Починають жити замість нього... За допомогою праці, творчої. Значною мірою всупереч власному вогнищу, сім'ї, дітей та дружньому з недружнім оточенню... Така «реальність» завжди смертельно-серйозна...

Той, хто пише байки, той ніби відмахувався від смертельно-серйозного.

Ключина надіявся, як мені здається, іронічно піднятися над реальністю. Він якось пом'якшував проблему примарної причетності художника до «справ людських».  І неосяжну проблему цю він долав власною витримкою і, на перший погляд легковажним тоном своїх байок.  Подекуди майже гротескових. Дієвий  художній засіб полягає в сильному викривленні зображуваного, несумісного у реальності…

Використання гротеску двоїсте за метою. Він часто застосовується, аби висміяти,  але й відшукати нові несподівані поєднання. Хоча гротеск показує парадоксальний світ, водночас він виявляє реальні глибинні зв'язки й тенденції…

Улітку якось у гаю

Ведмідь знічев’я зруйнував мурашник

І ліг спочити (на біду свою!)

Неподалік, мов п’яний бражник.

Мурашки скривджені зібралися гуртом —

На ворога свого напали сміло.

    За зло платили злом:

Немов голки, впиналися у тіло,

Добралися до рота, до очей,

Залазили у ніздрі й вуха.

Прокинувся Ведмідь — всього вогнем пече.

До річки кинувся щодуху.

Прибіг, почухався, у воду — плиг!

Забулькотав, пішов на дно — навіки...

Сюди мораль: хоч ти й великий,

Не зневажай, не зачіпай малих!

Бо може бути лихо.[1]

Цей твір цікавий ще й тим, що розпочинав свою творчу ходу у 1945 році на журнальних сторінках Ключина теж байкою «Ведмідь». Нажаль, я не відшукав її.

[1] П.Ключина «Мурашки і ведмідь»