Окреме місце у душі

Видатні про Ключину

Видатні про Ключину

1955-го на першу збірку «Байки» в бібліотечці «Перця» тепло відгукнувся Остап Вишня: «От і маємо ми з вами в українській літературі ще одного талановитого байкаря! Велика це, товариші, радість!»

А Максим Рильський, рецензуючи колективний збірник молодих авторів і акцентуючи на байках, писав: «Якщо Павло Ключина — це той самий Павло Ключник, що надсилав мені колись ліричні вірші, то я просив би його не занехаювати й лірики».

Доволі показовий і такий факт. Відразу по виході першої книжечки Павла Ключину прийняли до лав Спілки письменників СРСР і певний час він залишався єдиним на Сумщині майстром красного письменства зі спілчанським квитком. Коли-коли, а тоді це мало величезне значення і для області, і для автора…[1]

В людини тоді прокидається сила,

Тоді за плечима з'являються крила,

Коли вона йде до ясної мети

І вірить, що дійде,

що треба дійти.

А в кого мета затуманена, сіра

І в серці ворушиться вужем зневіра,

Тому не відчути розправлених крил,

Пройти півдороги не вистачить сил.[2]

[1] https://ukurier.gov.ua/uk/articles/100-rokiv-tomu-narodivsya-bajkar-pavlo-klyuchina/

[2] Павло Ключина «Крилаті і безкрилі».