Без моралізаторської частини

6.

Ключина писав байки. Своєрідні. Без моралізаторської частини. Лише висновок, в одному, або у двох рядках. В цьому була оригінальність і новизна.

«Без перевесла сніп — солома.

Без єдності і гурт не колектив.»[1]

В байках Ключини відсутнє просте наслідування чи «подражаніє». Про жанр байкарства написано написано багато. Та, здається, самим влучним стало висловлення Олександра Потебні: «Байка — це відповідь на запитання, поставлені перед людиною самим життям».

Не встиг ще й слова мовити Гусак,

А Селезень погодився: — Так-так!.. —

І пригинається, і голову схиляє.

Бо думки власної не має.[2]

Отак Ключина будує вигадану розповідь на алегорії. Стисло й влучно. Тут  зміст втілено класично – в образах птахів. Та їхні вчинки людські. Підлі. І чотири рядки ведуть до стислоголаконічного вислову, не двозначного… Та не лише завдяки анімалістичним образам, — будь-який предмет чи явище виступають у байках Ключини в ролі персонажів. Характери у його байках нескладні. Проте, їх класичні маски  — «з яскраво виявленими характерними рисами…», завжди.

Баран хотів звалити Дуба —

Могутнє дерево йому було нелюбе.

Він лобом бився, скільки сили мав.

І нахвалявся: — Доконаю!

Тоді лиш відступлю від нього, як зламаю!.. —

І справді відступив… як роги поламав.

— Не можу, — каже. — Рани дуже ниють.

На другий раз свого доб’юсь-таки!..

    На другий раз Баран зламає шию,

    А Дуб стоятиме віки.[3]

Чи не нагадує цей твір наше сьогодення?...  Ми стикаємося в житті з явищами, які являють собою безглуздість...  Ключина відобразив те, не просто комічно, але й переконливо-паскудним…  А в суспільному житті — безліч таких явищ...

Зібравши всіх прибічників своїх,

Лев вирушив на полювання.

По лісу розійшлися зрання

І полювали до смеркання —

Багата здобич не втекла від них.

На другий день про Лева тільки й мова.

Шумів і гув дрімучий ліс:

— Могутній Лев відзначився на ловах!

Спіймав він сто зайців, десяток кіз!

Та хтось не витримав — сказав лукаво,

Сховавшись в тінь густих дерев:

— Чи не багато це для Лева слави,

Хоч він і Лев?[4]

[1] Павло Ключина «Муха на пасиці», К.1965., стор.49.

[2] Павло Ключина «Завжди згодний».

[3] Павло Ключина «Дуб і баран».

[4] Павло Ключина «Лев на полюванні».