Література минулого

6.

Література минулого несе пізнавальне значення. Найкращі твори цікавлять нас не лише як документи епохи, а й практично. Так доля зображуваних персонажів викликає життєве до них ставлення та хвилювання... Трапляється, що це хвилювання подекуди біліші, ніж при читанні деяких текстів сучасних письменників...

Восени 1945 року ланкова артілі Білопільського району на Сумщині, Марія Кутова зібрала по 610 центнерів буряків з гектара.[1] І без усяких мінеральних добрів, гербіцидів. Без імпортної дорогої техніки… Це був подвиг. Він неперевершений і нині… За даними Держстату України: урожайність цукрових буряків у 2023 році була однією з найвищих за роки незалежності: 525 центнери з гектара...

Слід було підтримати успіх землячки.

І Ключина це доводить. 1946 року в «Перці» друкує свою першу байку.

ОХРІМ ПИХАТИЙ

(Байка)

Давним-давно   це  в  нашому краю  було.

В селі  Пихатий   жив  Охрім,

своєю   пихою   відомий   всім.

І от Охріиу якось повезло;

відповідальну  він   зайняв   посаду.

І  гордий  став  Охрім. 

 І   ні  на  мить  — вже до Охріма   без докладу

ні підійти, ні підступить ні спереду, ні ззаду.

А   хай  хто слово   скаже  проти,

Той,  бідний,   матиме  клопоту.

На   всіх  таких  Охрім

гримів,  як  грім:

— Як смієте   мене  навчати?
Забули  ви,   хто  я?

Не  вашим  головам  про  теє  знати.

що знає голова моя.

Навчать  мене   —  не  ваша справа,

С взагалі   пусті слова...

Я  маю право.

Я   —   голова!  

Прослухавши  таку   промову,

ніхто Охріму не казав ні слова.

Тим часом  показав Охрім себе на ділі,

І ясно стало всім (болячку  видно на здоровім  тілі):

поганий   керівник   Охрім.

Куди не  кинь   —  усюди   збитки, втрати.

І люди стали   вимагати

(не  подивилися на  пиху),

щоб   звіт  зробив   Охрім   Пихатий...

Охрім   почав  промову тихо:

—   Я  сам   робив  усе, що  міг.
Мені ніхто  не допоміг.

А, значить,  ви самі у тому винуваті.

Що  є  в нас збитки і   великі втрати.

І  щоб позбутись їх —

ці збитки  треба  записать на всіх.

На мене ж ні гроша не смійте

записати, —

Закінчив  грізно   річ   свою   Пихатий,

і   блискавки  метнув  очима.

— Ні, так не буде, —

сказали  люди.

І збитки  записали на  Охріма.

Мораль  ясна:   зазнайство   й   пиха

Охріма  привели до  лиха.

А  тому корисно цю  байку пам'ятати

усім  Пихатим.

П.   ЧАРСЬКИЙ.[2]

 Майже одночасно, у травні 1946 року, чотири ліричні твори П. Ключини опубліковані у журналі «Вітчизна». Максим Рильський помітив і оцінив талант. І впродовж усього життя поет працював переважно у цих двох жанрах, виявляючи яскравий талант і  в сатирі, і в ліриці.

Байки, гуморески, сатиричні мініатюри, епітафії, літературні пародії.  З того часу твори Ключини все частіше почали публікуватися в республіканській періодиці.

Храми перетворені на конюшні, але боги живі.

[1] Журнал «Перець», 1945., №15-16., стор 10.

[2] Журнал «Перець», 1946, №8,стор.2. (П.Чарський – псевдонім П.Ключини /О.А./)