Розділ 20. Тайвань. Маріуполь - 2

Розділ 20

Маріуполь - 2

Країна: Тайвань

Персонажі: Діана Галактика — винахідниця космічних технологій, створення купола, Марк – дослідник з планети Меркурій

Пригода: Марк знайомиться з розробками, що дозволяють втілити мрію про колонізацію незаселених планет, наприклад Марса

ТЕЛЕПОРТАЦІЯ СЕРЕД СОСЕН

«Сигнал прийнято. Стабільна зона життя на висоті 2400 метрів. Джерело: біоактивна купольна структура. Неможливо. Але реально.»

Маркова постать виникла на тлі гірського схилу, загорнута в туман. Хвойне повітря пульсувало в ритмі земного дихання. Але серед сосен сяяв силует — прозорий купол, що світився зеленим.

Марк наблизився. Всередині — зростали рослини. Текла вода. Грали голографічні метелики. Над усім — тонкі дуги купола, зроблені з біогелю. Штучне. Живе. Неможливе. Але дійсне.

ЗНАЙОМСТВО З ДІАНОЮ

Датчики руху зафіксували Марка і дослідниця, Діана Галактика, вийшла з купола, йому на зустріч. Вона була у чорному комбінезоні з емблемою сонця — символом відновлення життя.

— Ти хто такий?

— Марк. Я прибув після отримання сигналу з цієї локації. Твоя система пробила міжпланетний спектр.

— Це військова технологія… — вона зробила крок назад. — Як ти дістався сюди?

— Я дослідник. Не ворог. Я шукаю тих, хто створює не зброю — а життя.

Пауза. Жінка уважно подивилась йому в обличчя.

— Я Діана. Діана Галактика.

— І ти побудувала це?

— Так. Це купол виживання. Прототип майбутніх поселень на Марсі.

— Покажеш, чого вже вдалося досягти? Можливо, я зможу чимось допомогти. — Обережно запитав Марк.

Діана не довіряла незнайомцям, але цього разу все було інакше. Марк ніби випромінював невидиму ауру довіри і їй захотілося все йому показати.

Вона провела його по галереї — там було все: автономна система фотосинтезу, гібридні рослини, живі сенсори з наноструктур.

Марк із подивом доторкнувся до листка та проаналізував його на молекулярному рівні.

— Тут кожна рослина — створена з любові та потреби. Я вирощую не просто кисень. Я вирощую шанс.

КРИТИЧНИЙ ЗБІЙ

Світло купола мигнуло. Потім — ще раз. Запах озону різко прорізав повітря.

⚠️ ПОПЕРЕДЖЕННЯ: збій в системі охолодження, відбувається переохолодження, рослини темніють. Ризик обвалу біосфери.

— Ні… — Діана поспішає до панелі керування. — Цього не може бути! Я тестувала все!

— Що відбувається?

— Ядро купола перегрілося. Якщо не виправити ситуацію — все зникне. Увесь ґрунт, усі структури — зруйнуються.

Почався гул. Тонка тріщина пробігла по одній з оболонок. По листю побігли каплі води, що почали замерзати просто на очах.

Діана кидається до панелі, але її відштовхує струмом — вона падає без свідомості.

Марк сканує Діану — її серце ще б'ється. Він прикладає руку до її тіла, передаючи імпульс тепла. Діана приходить до тями.

— Терморозрив… — прошепотіла Діана. — Я не встигну запустити аварійний протокол…

— Ти не одна.

— Зачекай!

— Що?

— Колись, під час тестування іншого купола… був обвал. Загинув мій працівник. Я більше не ризикую чужим життям.

— Я не твій працівник. І не людина. Я впораюсь.

Марк активував імпульсну стабілізацію. Його тіло спалахнуло — червоне світло охопило силові лінії купола.

— Дай мені доступ до центрального вузла.

— Добре. Але будь обережним…

Він доторкнувся до енергокристала, і його розум з’єднався з системою. Він бачив усе: нестабільність, перепади напруги. І він направив стабілізуючий імпульс — плавний, теплий, який охолодив ядро та перезапустив систему.

СИСТЕМА СТАБІЛІЗОВАНА. ЖИТТЯ АКТИВНЕ.

Історія про Маріуполь

Прийшовши до тями Діана сиділа із ковдрою на плечах. Марк сів мовчки поруч.

— Знаєш, чому я це роблю?.. Чому я не зламалась після стількох років?

— Бо ти будуєш. А будівництво — це акт віри.

Вона мовчки увімкнула голограму. В повітрі з’явилося місто на червоній планеті. Куполи, зелені зони, діти, що сміялись.

— Це — Mariupol-2.

— Я з Маріуполя. Там моє дитинство, мій дім.

Діана увімкну голограму, на якій був він, її тато.

— Коли почалась війна, мій тато став на захист. Він військовий. Потрапив у полон. Вже кілька років нічого не відомо. Ми не знаємо, де він. Живий чи…