Розділ 17. Індія. Сонячна енергетика

Розділ 17

Сонячна енергетика

Країна: Індія

Персонажі: Домініка Сонцевір — інженер сонячної енергетики, Марк – дослідник з планети Меркурій

Пригода: Марк знайомиться з інноваціями у сфері сонячної енергетики, які будуть корисними для космічного корабля

СІЛЬСЬКА ШКОЛА СЕРЕД ПІСКІВ

Спека. Гарячий вітер розносив пилюку по вузьких стежках між хатинами, зліпленими з глини. У цьому бідному селі Раджастхану багато чого бракувало. Але не світла.

Сільська школа була єдиною цегляною будівлею серед хатин. На даху — сучасні сонячні панелі. Усередині — вентилятори, комп’ютери, світло. І усмішки дітей.

— "Домініка прийде! Домініка буде сьогодні!" — радісно вигукували діти, тримаючи в руках зошити та прості олівці.

Марк, який щойно прибув до цього села у вигляді волонтера від Червоного Хреста, уважно спостерігав.

— "Ви сказали — Домініка? Хто вона?" — запитав Марк у місцевого вчителя, літнього індійця у білому тюрбані. — "Світло. Вона — наше світло. Без неї тут би й досі в темряві сиділи. Вона інженер, але серцем — янгол."

ЗНАЙОМСТВО ПІД СОНЦЕМ

Домініка прибула на мотоциклі. Висока, струнка, зі світлим волоссям, в жовтій сукні з блакитною вишивкою. Діти кинулись до неї, обіймали, сміялись.

— "Стільки обіймів, що батарея заряджається від любові!" — засміялася Домініка. — "Ви Домініка?" — підійшов Марк. — "Так. А ви?" — "Марк. Кажуть, ви принесли світло в це село." — "Я просто перенаправила трохи сонця. Хоча… у дитинстві я боялася навіть увімкнути блендер."

Вони разом пройшлися дахом школи. Домініка показувала панелі, пояснювала систему охолодження, відстеження сонця, акумуляцію.

— "А ці маленькі індикатори — їх я придумала сама. Вони миготять, якщо вода в резервуарі гаряча. Тоді діти не обпікаються, а натискають кнопку охолодження." — "Це геніально!" — щиро захопився Марк. — "Це майже готова технологія для космічних станцій."

— "Міс Домініка, я зробив малюнок, де сонце світить навіть уночі!" — "І це вже майже правда, Маніш. Ми з вами це втілимо."

— "Я народилася в Києві, але влітку їздила до бабусі в село. Там і почала розуміти, що енергія — це життя."

КАТАСТРОФА ПЕРЕД БУРЕЮ

Увечері на обрії зібралися хмари. Почався шквальний вітер. Листя кружляло у повітрі, пил здіймався.

Раптом почувся тріск. Один зі стовпів, що тримав провід від сонячної батареї до школи, обвалився.

— "Діти!" — закричала Домініка і кинулася до школи. — "Обірваний дріт торкається металевої арматури! Це смертельно небезпечно!" — крикнув Марк.

Разом вони намагались дістатися до щитка. Потрібно було відключити живлення. Домініка відчинила коробку, торкнулась рубильника — її вдарило струмом.

— "Домініка!" — закричав Марк. Вона відлетіла на кілька метрів і впала на землю.

Марк кинувся до щитка. Його тіло засвітилося легким червоним сяйвом. Він приклав руку — і передав електроімпульс, який відключив систему.

Школа поринула у темряву.

ПОВЕРНЕННЯ ДО ЖИТТЯ

Домініка лежала непритомна. Марк торкнувся її чола, провів інфрачервоним скануванням.

— "Серце працює. Перевантаження. Я можу допомогти."

Він передав через руку імпульс біостимуляції — її тіло сіпнулося. Очі відкрилися.

— "Марк…?" — "Ти жива. Все добре." — "Ти… як ти це зробив?" — "Зараз не час пояснювати. Діти в безпеці. Але потрібна модернізація."

Разом вони полагодили щиток. Марк встановив розумні запобіжники, які реагують на перевантаження і негоду.

— "Таке обладнання мало б стояти у всіх школах світу." — зітхнула Домініка.

БАГАТТЯ, КОВДРА І СПОГАДИ

Уже пізніше, коли буря вщухла, вони сиділи біля вогнища. Домініка була закутана у плед, тримала в руках чашку з чаєм.

— "Коли мені було 7, ми з бабусею Танею пекли пиріг. Я ввімкнула старий блендер, і мене вдарило струмом. Це було боляче… Але саме тоді мені стало цікаво, звідки він береться."

Марк усміхнувся.

— "Тепер я бачу — твоя енергія походить не з розетки, а з серця."

А цей браслет у тебе на руці, це символ України?

— Це подарунок від тата і пам'ять про те звідки я, і куди неодмінно повернуся.

Він задумався на мить. Потім сказав:

— "Я хочу тобі щось показати."

Його тіло почало змінюватися. Шкіра стала червоною, волосся — вогняним, а замість звичайного обличчя з’явилось одне велике око. Сріблястий костюм засяяв у темряві.

Домініка дивилась із подивом і страхом.

— "Хто ти?.. Що ти…?" — "Я з Меркурія. Моє ім’я — Марк. Я шукаю тих, хто здатен допомогти збудувати новий корабель. І я знайшов тебе."