Розділ 2. Австралія. Вивчення океанів та глибин

Розділ 2

Вивчення океанів та глибин

Країна: Австралія

Персонажі: Світлана Дуброва — океанограф, Маріса — її донька, Марк — дослідник з планети Меркурій

Пригода: Дослідження океанічних глибин, пошук унікальних енергетичних перлин, перша глибока адаптація Марка до земного середовища

Марк активував телепортаційний пристрій — і за мить опинився на узбережжі Австралії. Перед ним розкинувся океан. Безмежний. Дихаючий. Живий.

Хвилі повільно накочувалися на скелі, вітер приносив солоний запах води, а горизонт зливався з небом так, що межа між ними зникала. Це була його перша зустріч із океаном — не з розрахунків і моделей, а з реальністю, яка не підкорювалася жодним формулам.

Саме тут Марк зустрів Світлану Дуброву — океанографиню українського походження, яка багато років досліджувала глибини Світового океану та його біорізноманіття. У її погляді поєднувалися втома й безмежна любов до своєї справи — та сама рідкісна суміш, яку Марк уже навчився впізнавати в справжніх науковцях.

Світлана запросила його до океанічного дослідницького центру. Там, серед карт глибин, голограм рельєфу дна й лабораторного обладнання, вона розповіла про мету своєї нинішньої експедиції.

Вони шукали перлини особливого типу.

Не прикрасу. Не рідкісну коштовність.

Це були глибоководні утворення, які народжувалися лише в певних зонах океану — там, де тиск, температура й біологічна активність поєднувалися в унікальний баланс. Їхня структура була кристалічною, але не мертвою: перлини накопичували та випромінювали енергію, реагуючи на навколишнє середовище.

— Ми ще не знаємо, як саме, — пояснила Світлана. — Але вони поводяться так, ніби зберігають інформацію. Енергію. Можливо, навіть… пам’ять.

Марк слухав уважно. У цих словах було щось знайоме. Щось, що перегукувалося з меркуріанськими принципами побудови матеріалів майбутнього.

Щоб не привертати зайвої уваги, Марк прийняв людську зовнішність. Світлана спочатку сумнівалася в його історії, але дуже швидко зрозуміла: перед нею не авантюрист і не фантазер. Його запитання були надто точними. Його погляд — надто зосередженим.

Вони почали працювати разом.

Під час першого занурення Марк побачив інший світ.
Коралові рифи світилися м’яким біолюмінесцентним сяйвом. Прозорі медузи ковзали в темряві, немов живі кристали. Між ними рухалися риби, що світилися, мов розсипані зорі.

Глибше, серед кам’янистих утворень і підводних печер, вони знайшли перші перлини. Вони лежали цілими скупченнями, вбудовані в породу, ніби океан роками формував їх спеціально для когось, хто зуміє побачити їхню цінність.

У цей момент сигнал тривоги прорізав тишу.

Рівень кисню стрімко падав.

Підводні течії посилилися, маршрут назад перекривало. Світлана зблідла — паніка підкралася непомітно. Марк миттєво оцінив ситуацію й, не вагаючись, передав їй свій кисневий балон.

У ту ж секунду сталося те, чого він не очікував навіть від себе.

Його тіло почало змінюватися.

Легені адаптувалися. Клітини перебудовувалися. Він відчув, як вода більше не є ворожим середовищем. Марк зробив вдих — і зрозумів, що може дихати під водою.

Це не було рішенням. Це було миттєвою відповіддю його природи.

Разом вони піднялися на поверхню. Місія була виконана: вони виявили цілий поклад енергетичних перлин — достатній, щоб змінити уявлення людства про матеріали майбутнього.

— Тут справжній світ чудес, — подумав Марк, дивлячись на океан. — І ми лише починаємо його розуміти.

Після експедиції він познайомився з Марісою — донькою Світлани. Дівчина слухала його з широко розкритими очима, ставлячи питання про Всесвіт і далекі планети.

— А ти колись забереш мене з собою? — несміливо спитала вона.

— Якщо віра сильніша за страх, — усміхнувся Марк, — майбутнє завжди знаходить шлях.

Того ж вечора Світлана розповіла свою історію. Про Україну. Про війну. Про старшого сина, який пішов захищати Батьківщину в перший день вторгнення. Про рішення врятувати молодшу доньку, навіть ціною власного болю.

Марк слухав мовчки.

Це була ще одна форма знання — та, яку неможливо виміряти, але яка змінює все.

Перед прощанням Марк передав Світлані невеликий пристрій у формі срібного кисневого балона.

— Це зв’язок. Коли настане час, я знатиму, де тебе знайти.

А сам, дивлячись на безкрайній океан, уперше подумав, що деякі відповіді Всесвіт ховає не серед зірок, а в самій глибині життя — там, де наука ще тільки вчиться слухати.

Телепорт спалахнув світлом — і Марк зник.

Попереду чекали нові світи.

А десь у глибинах океану вже народжувався матеріал, який одного дня стане частиною корабля майбутнього.