Розділ 1. Ісландія. Аварійна посадка на Землю

Розділ 1

Аварійна посадка на Землю

Країна: Ісландія

Персонажі: Георгій Коваль — вулканолог, Марк – дослідник з планети Меркурій

Пригода: Марк випадково потрапляє в активну вулканічну зону, де зустрічає українського вченого Георгія Коваля, який допомагає йому адаптуватися на Землі

Зореліт входив у земну атмосферу занадто швидко.
Системи стабілізації спалахнули червоним, корпус здригнувся, і повітря розрізав різкий сигнал тривоги. Капітан Марк миттєво зрозумів: керування втрачено. Попереду — невідома планета, позаду — холодна безодня космосу, а між ними — лічені секунди, щоб ухвалити рішення, не передбачене жодним протоколом.

— Спокійно, — тихо промовив він, фіксуючи курс. — Це не кінець.

Зореліт охопила вогняна куля. Повітря ревіло, здираючи обшивку, датчики один за одним згасали, а навігаційні системи втрачали зв’язок із реальністю. Марк востаннє перевірив координати й спрямував корабель туди, де шанси на виживання були бодай мінімальними — у зону активної вулканічної діяльності на північних широтах Землі.

Він летів до світу, який знав лише з моделей і розрахунків.
До планети, де життя існувало всупереч суворим законам Всесвіту.

Меркурій був іншим. Там природа змусила життя адаптуватися до крайнощів. Мешканці цієї планети навчилися виживати там, де більшість відомих форм існування просто зникла б. Під час надмірної спеки їхня шкіра набувала яскраво-червоного відтінку, захищаючи організм від згубного впливу температури. Але це була лише частина їхньої природи.

Меркуріанці володіли здатністю змінювати зовнішність, підлаштовуючись під середовище та інші форми життя. Для них це не було маскуванням чи обманом — лише способом безпечного контакту й глибшого пізнання. Вони вірили: щоб зрозуміти світ, потрібно стати до нього ближчим.

Це була мирна, високоінтелектуальна цивілізація. Вони не прагнули підкорення. Їхньою метою був обмін знаннями — як єдиний шлях виживання Всесвіту.

Капітан Марк належав до тих, хто присвятив себе цій ідеї. Сміливий, допитливий і цілеспрямований дослідник, він отримав місію особливої ваги: дістатися Землі, встановити контакт із її мешканцями та вивчити їхню культуру, науку й технології.

Але Земля зустріла його інакше.

Зореліт прорвав хмари й стрімко падав, залишаючи за собою вогняний слід. Удар був сильним, але не смертельним. Корабель ковзнув кам’янистим схилом і зупинився серед суворого ландшафту Ісландії — краю льоду, вітру й вогню, де вулканічна активність ніколи не дозволяла забути про силу планети.

Навколо кипіла лава. Повітря тремтіло від вибухів, земля під ногами здавалася нестабільною. Марк опинився в одній з найнебезпечніших зон Землі, щойно ступивши на її поверхню.

Саме там він і зустрів людину.

Георгій Коваль, український вулканолог, досліджував активність місцевих вулканів, коли помітив незнайомця. Навіть для цих диких місць Марк виглядав неприродно спокійним. Георгій швидко зрозумів: перед ним не турист і не випадковий мандрівник.

Попри перший шок, він вирішив допомогти. Разом вони знайшли шлях, щоб вибратися з небезпечної зони, де кожна помилка могла коштувати життя.

Так розпочалася земна історія капітана Марка.

Він більше не був лише спостерігачем. Тепер йому довелося стати учнем — зрозуміти людей, їхній біль, силу та здатність залишатися людяними навіть тоді, коли світ навколо руйнується.

Георгій Коваль став його першим провідником у цьому новому світі.

Того вечора вони сиділи біля табору. Георгій заговорив про Україну. Про війну. Про день, який забрав у нього родину й назавжди змінив життя. Він говорив тихо, але кожне слово було важким, мов камінь.

Марк мовчки слухав. Уперше за всю свою підготовку до місії він зіткнувся з тим, чого не існувало в жодних розрахунках, — із людським болем.

— Мені дуже шкода, — тихо сказав він, поклавши руку на плече Георгія.

Пізніше Марк розповів про свою планету — про червоне сонце, кристалічні ліси й гейзери, що спалахували веселковим світлом. І Георгій, хоч ненадовго, але знову відчув тепло в серці.

Коли настав час вирушати далі, Марк показав невеликий пристрій, схожий на цифровий годинник.

— Це мій телепорт. Він допомагає мені знаходити тих, хто здатен змінювати світ.

Потім він простягнув Георгію схожий пристрій.

— А це для тебе. Ми залишатимемось на зв’язку, навіть якщо між нами будуть планети.

Георгій узяв пристрій, усвідомлюючи, що знову став частиною чогось більшого.

— Я радий, що ти прибув на Землю, — сказав він.

Марк усміхнувся.

— Це лише початок. Попереду ще багато відкриттів.

І, активувавши телепорт, він зник, вирушаючи до наступної точки своєї місії.

Всесвіт зробив перший запис у новому коді.