Частина четверта. Затишшя перед бурею.

Як я і очікувала, Аура вже з порога накинулася на мене з розпитуваннями, примочками і мазями. Я слухняно приймала всю гидоту, яку вона називала ліками, тому що сперечатися з цією жінкою, коли вона вмикає режим турботи, небезпечно для життя.

Після всіх настоянок і мазей, мене відправили у ванну, куди додали трохи олій і квітів. Сьогодні була спекотна погода, і навіть ввечері температура не знизилася, а тому водні процедури я приймала під зоряним небом.

Залишившись наодинці, я постійно прокручувала в голові сьогоднішній день.

Рузан. Колишній капітан, і людина загадка. Чому такого сильного мага приставили до бастардки? Що ж ти такого накоїв, капітане? А ще я ніяк не могла викинути з голови приємне відчуття від дотиків його теплої руки.

З мене вирвався сміх, який більше скидався на хрюк, і я подумки даю собі запотиличник.

Затримую дихання, і пірнаю під воду з головою. Знову опинившись на свіжому повітрі, тут же відчуваю, як теплий вечірній вітерець пестить мокру шкіру.

Тепер до цього додалася незнайомка в чорному. Хто ти така? І чи знаєш, яка сила криється в Оці Дракона?

Струснувши головою, ніби це допоможе скинути тягар запитань з моєї голови, я знову пірнаю під воду.

***

Опинившись у себе в кімнаті, я миттю занурююся під ковдру і, зручно вмостившись, дістаю стару книжку, яку взяла в Насіма в кабінеті. Вона настільки стара, що щойно я відкриваю її, звідти вивалюється кілька сторінок.

Рукою проводжу по опуклих стародавніх рунах, які надруковані на зворотному боці книги. Декілька з них я змогла перекласти — руна у формі спіралі, що означала «повітря», і ще одна, що за формою нагадувала півмісяць, означає «доля». Як розповідав Насім, це одна з небагатьох уцілілих книг, у яких описувалася трагедія падіння Королівства Іджин.

Не встигла я зануритися в давню історію, як відчула ледь вловимий запах свіжої трави і роси. Повільно відкинувши ковдру, ступаю босими ногами на дерев'яну підлогу. Підійшовши до вікна, я помітила, як в одному з порожніх горщиків (мої невдалі спроби в тренуванні магії) почав проростати паросток. А незабаром він перетворився на невеликий тюльпан. А коли розпустився, з нього випав маленький шматок паперу.

З неприхованою цікавістю я поспішила прочитати записку:

«Ця квітка не вибачення. Найкращим вибаченням з мого боку буде все виправити. А тюльпан — підняття настрою для найкращої подруги і сестри».

І замість підпису каліграфічно виведена літера «А».

Адан.

Я не змогла стримати усмішки. Негідник. Знає ж, як порадувати мене.

Цього вечора я заснула з легкою посмішкою на обличчі.

***

Нахабно вирвавши з обіймів сну, няня потягла мене вмиватися, оскільки на ранок у мене був призначений огляд у лікаря. І якого ж було моє здивування, коли Аура сказала, що це королівський лікар. Я вже думала, що мені покличуть лікаря з міста.

Я смиренно терпіла, поки невисокий чоловік у віці скрупульозно оглядав кожен міліметр мого тіла, адже мене саму турбувало те, що сталося вчора. Не хотілося б померти в самому розквіті років. А мені всього-то сто двадцять!

Королівський лікар мав до кумедного безглуздий вигляд: його маленька лиса голова виглядала непропорційно до його тіла. Одягнений він був у довгу бавовняну туніку, підперезану чорним поясом. Його шия була обвішана всілякими намистом і стрічками, які іноді лізли мені до рота і носа, коли чоловік нахилявся до мене занадто близько.

Судячи з насуплених брів лікаря, розгадки ми сьогодні не отримаємо. Розходимося!

— Ну що там? — нервово промовила няня, постійно смикаючи рукав своєї сукні.

— Хм... — окинувши мене черговим уважним поглядом, лікар цокнув, хитаючи головою. — Загальний стан у повному порядку. Дівчина абсолютно здорова.

— Тоді, в чому могла бути причина непритомності? — розчаровано запитала я, схиляючи голову набік.

— Можливо, ви перевтомилися... — невпевнено зробив висновок лікар. Було видно, що він і сам не вірить у те, що говорить. — Я пропишу вам настоянку. Приймати перед сном. Просто давайте своєму організму відпочивати.

Я скривилася, маючи намір закотити очі, але тут же дістала запотиличник від няні.

Ауч!

— Звісно, звісно! Дякуємо, що приділили нам час! — пролепетала няня, проводжаючи лікаря до виходу

Я сиділа на дивані, схрестивши ноги й потираючи потилицю, невдоволено бурчачи собі під ніс.

— Де твої манери, Кліо! — продовжувала голосити Аура, з'явившись у полі мого зору.

— Ми нічого нового не дізналися, — злегка роздратовано проговорила я.

— Лікар прописав тобі настоянку...

— Ти й сама прекрасно розумієш, що моя непритомність ніяк не була пов'язана з «втомою».

— Ми продовжимо шукати, — у голосі няні прозвучали нотки турботи. Вона підійшла до мене, заправила пасмо волосся мені за вухо і почала гладити по голові. — І щоб це не було, ми вилікуємо тебе.

Я повільно закивала, адже відповісти мені було їй нічого.

До обіду я вибралася з дому, щоб трохи пройтися і подихати свіжим повітрям. Заняття з Рузаном у мене тільки через два дні, а значить, я повністю надана сама собі. Може зазирнути до Насима в кабінет?

Вважаючи це гарною ідеєю, я звернула з головної алеї і повільно поплелася в бік палацу. Однак на півдорозі я помітила принцесу Теру.

З мене виривається незадоволений стогін, і я вже було хотіла швидко розвернутися й обійти її, проте в принцеси виявилися гострі оченята, і вона теж помітила мене. І звісно, обійти мене вона не могла.

— Здається, з тобою вже все гаразд, сестро, — останнє вона отруйно виплюнула мені в обличчя. Я стиснула губи, стримуючи посмішку. — А такий переполох влаштувала....

— Що ж, сестро, — відповіла я їй тим самим. — Мені лестить, що ти так дбаєш про мій стан.

— Що ти несеш? — принцеса фиркнула, складаючи руки на грудях.