Розділ 4: Секретний Словник та Ковдра із Зірок

Наступного ранку Команда «Ой!» прокинулася не від будильника, а від того, що сонячний промінь полоскотав носа Вуйчика. Вовчик чхнув так голосно, що його капці-зайчики підлетіли до стелі.

​— Ой! — звично вигукнув він і засміявся. — Раніше я б подумав, що це на нас напав Гігантський Пчих, а тепер я знаю — це просто ранок!

​Друзі зібралися на своїй улюбленій галявині, щоб скласти «Секретний Словник Команди Ой». Вони вирішили, що кожна дитина в лісі має знати, як перетворювати страшні речі на смішні.

​Ось що вони записали у великий зошит Белли (який вона зазвичай використовувала як додаткову подушку):

• ​Туман — це просто «цукрова вата, яка забула стати солодкою». Не бійся заблукати, просто уяви, що ти всередині десерту!
• ​Гроза — це «небесні велетні грають у кеглі». Якщо гримить — значить, хтось із них щось збив і тепер радіє.
• ​Темрява — це «час, коли світ заплющує очі, щоб краще бачити сни».
• ​Велика помилка — це «найкращий спосіб вигадати новий жарт».

​Орел Орест поправив свої великі окуляри й подивився в небо.

— Дивіться! — вигукнув він. — Там летить величезний срібний дельфін!

Белла, навіть не розплющуючи очей, посміхнулася:

— Оресте, ми знаємо, що це просто хмаринка. Але дельфін — це набагато цікавіше. Давай помахаємо йому лапами!

​І вони довго махали хмаринці, поки та не зникла за лісом.

​Того вечора, коли на небі з'явилися перші зорі, друзі вляглися на м’який мох під старим дубом. Белла розстелила свою ковдру, Вуйчик поклав голову на свої м'які капці, а Орест дивився вгору через скельця окулярів.

​— Знаєте, — прошепотів Вуйчик, — мені тепер зовсім не хочеться бути «справжнім грізним вовком». Мені подобається бути вовком, який вміє сміятися.

​— А мені подобається бачити дельфінів у небі, — додав Орест.

​— А мені просто подобається, що у мене є ви, — позіхнула Белла. — Бо з друзями навіть будь-яке «Ой!» перетворюється на пригоду.

​Над лісом запала тиша. Але це була не та тиша, яка лякає. Це була тиша, сповнена солодких снів, смішних спогадів і знання того, що завтра буде новий день. І навіть якщо в цьому дні щось піде не так — вони просто знову скажуть «Ой!» і почнуть реготати.