Розділ 2 Максим

   Я виїхав ще на світанку, щоб завидна дістатись до місця призначення. Святкування Івана Купала починалось увечері,  тож я мав встигнути. Ми домовились з Цукерочкою зустрітись там. Цікаво яка вона насправді? І чи сподобається мені?

   В мережі я переписувався з дівчиною під ніком Дейв, хоча насправді мене звати Максим Мельник. Справжнє ім’я я так і не назвав, як і Цукерочка. Але нехай, так навіть цікавіше.

   Моя «Хонда» мчала по трасі, але її переганяли мої думки про майбутню зустріч з загадковою Цукерочкою. Дівчина по переписці дуже сподобалась мені. Сподіваю вона така і на справді, бо я втомився від тупеньких красунь, які крім любові до себе більше нічого не вміють. А в стосунках треба вміти ще й віддавати, а не лише брати.

   Хтось скаже, що я старомодний. Нехай так, але я за справжні щирі стосунки, де обоє кохають і піклуються одне про одного. Мої друзі через це підсміюються з мене, задовольняючись крихітками з нічних клубів. Але я не такий. Мені потрібне інше. Вірніше інша. Сподіваюсь я її сьогодні побачу і впізнаю, бо ця скалка надіслала мені лише короткий опис себе, і все. Ніяких фото!

   Відчуваю, що завдання буде із зірочкою, але нехай, я люблю випробування, вони закаляють і надають мені сил боротись, досягаючи свого.

   Про свято Івана Купала я чув багато цікавого  — і що тварини та птиці в цю ніч можуть розмовляти людською мовою, і вода в одну мить може стати срібною, і дерева можуть переходити з місця на місце та прийти до того, кого полюбили. Ну, і звісно пошуки загадкової квітки папороті, що зацвітає в ночі в густих хащаха рівно опівночі на одну мить. Хаща не пускає сміливців: совою кричить, вовком виє, деревами дорогу заступає... Хто не злякається та знайде галявину, перед собою побачить велике диво- квітку, що заливає ліс пахощами та сяйвом.
   Треба швидко окреслити коло пучком полину, розстелити вишиту хустину та зірвати квітку.
   Враз піідніметься, грюкіт, регіт, крик, завивання   — це навколо галявини так залякують сміливців вовкулаки, мавки, лісовики, відьми та просять віддати квітку…
   Якщо хлопець сховає квітку біля серця та не віддасть до третіх півнів, отримає щасливу долю, ласкаву дружину та чесних, роботящих дітей. В роботі завжди щаститиме, а в хаті буде лад і достаток. Звісно це все легенда, але яка красива!
    Я дістався до пункту призначення під вечір.  Вийшовши з машини, я пішов на звуки музики та сміху.  Зайшовши на саму територію місця святкування, я побачив прямо перед собою велике вогнище, і всюди багато молоді у вишиванках та вишитих сукнях. Поглядом я одразу почав шукати Цукерочку, яка себе так описала: «Я маленька та стрункенька, на обличчі нічогенька, маю біле я волосся, як пшениченьки колосся. Очі, мов блакитне небо, більше опису не треба)

   P.S. Шукай мене серцем».

   «Такий собі опис, якщо чесно, під нього половина дівчат свята підходить»,- подумки зробив свої Максим. Більше він нічого не встиг подумати, бо зграйка молодих дівчат захопила його, щебечучи:
   — Ходімо з нами!
   — Такого красеня нам і не вистачало! 
   А потім дівчатка-пустунки потягли нещасного хлопця у вир гуляння. Він не дуже і пручався, якщо чесно.

   Звільнився Макс лише тоді, коли він з хлопцями пішов до річки ловити віночки, які дівчата пускали по воді. Взявши до рук вінок, який підплив саме до нього, хлопець підняв очі та побачив її. Серце не могло обманути...Таки дійсно вродлива, як цукерка!

   При першій же можливості Максим підійшов до незнайомки, і таки нею.виявилась вона, Цукерочка! Хлопець не міг повірити, що йому таки вдалось знайти дівчину серед всіх присутніх.