11 розділ

Вітання, любі мої читачі.  Перепрошую за таке тривале зникнення, у автора в житті почалося навчання- пари, пари й ще раз пари. І моє натхнення билося в істериці від купи нової інформації, новин та життя в цілому, а мізки трішки плавилися. Але зараз все стало на свої місця і я знову повертаюся до наших героїв у липневе літо. Тому буду рада знову бачити вас на сторінках цієї історії.

-    Адаль, закинь в рюкзак ще якісь джинси чи шорти. А то як ми підемо в хащі гуляти, то від сорочок нічого не залишиться. Нам тітка Маша за них голови знесе і не пожаліє. -  дає настанови Варвара, хоче в її словах є велика доля істини. 

  Я наготувала одежу джинси і футболку, що може бути зручніше.

  Але ось настав час одягати сорочку. З нашим одягом у мене завжди асоціюється щось світле. А коли одягаю вишиванку то душа ніби заново розквітає, міцніє. Може, й справді ці візерунки мають якусь силу, або купальська ніч дається в знаки. 

«  -Ти диви вона ще сумнівається. Їй тут вже цілу лекцію провели про обряди, звичаї традиції. А вона заладила «Може- може, наче-неначе.- пробурчав парубочий голос.
  -Тихіше. Не нервуй так. Все одно проростки вже пішли. Почекай трохи. – відповів лагідний голосок. І витончена рука потріпала густу шевелюру. – Все буде добре.
Лагідна усмішка торкнулася її губ, такою ж – відповіли їй золотисті очі».

  Тим часом Варя вже заплітала Елі косу, Натка з Анею наносили останні штрихи макіяжу, а Мар’яша вибирала прикраси. Це її слабкість: колечка, перстні, кулончики, ниточки і цепочки, чого тільки не було в її скарбничці і все це вона настільки вміло поєднувала.

  В моєму ж арсеналі лідирує туш, мило для брів та легкий бальзам. Поки я підводжу вії дівчата вже гуртом прибирають Варю. До речі, це не з проста, у нас є ціль: Юра має не відірвати від неї очей.
  Проходить хвилин двадцять хвилин і ми всі в повній готовності до сьогоднішніх гулянь.

  І я зовсім не стану перебільшувати якщо скажу, що ми просто відпад. Так ніхто з нас не може похвалитися талією 60 сантиметрів, та й для чого ці стандарти, коли кожна з нас прекрасна і неповторна.

-    Так дівчат, давайте швидше. Будем виходити. – підганяє нас Аня.
-    Ух ти, невже нас підганяє та яка запізнилася на моє день народження. Головне, знаємо, що ти завжди запізнюєшся на хвилин сорок, свято було на 12:00. Я підговорила усіх, щоб ніхто не проговорився, сказала тобі приходити на 11:00. І що зробила ти? Правильно запізнилася на пів години. – Ооо,  Мар’яна завжди згадує цю історію.

  Ну до берега ми дійшли швидко, а там вже з головою поринули у цю чудову атмосферу. І я навіть не очікувала, що цей вечір змінить мене.