10 розділ

-    Ашшш… А най би його. – голос знайомий. Повертаюся і бачу хлопця. Як його? А точно Макар. Тримається за обличчя.

З іншого боку чую веселий гогіт. І голос Юрки.

-    Царенко знайшов свого палача. Ось на тебе і управа. А ти Адалю не так проста, прізвище таке підходяще. – ну да Юрка вмирає з реготу.

Дивлюся на свою жертву, а в хлопця по обличчю розповзається червоний слід, та ще й криваві плямки де не де. 

-    Ем.. вибач. Добре тобі дісталося? – хоч іноді я і буваю ще тою язвочкою, але ж соромно то як. Він жеж мені ще нічого поганого не зробив.

-    Не скажу що це найприємніше відчуття, але жити буду. – з якоюсь посмішкою відповідає Макар. А що я, я підвисла.

Аж поки мене не розтормушують.

-    Ей, Адаліно! Чуєш мене? Та не думай так багато все ок. До речі, як твоє прізвище?

-    Царевбивця! – відповідаю і очікую реакції хлопця. Зазвичай після цього я чую примітивні жартики та підколки.

-    Хмм… - потираючи пошкоджену щоку каже хлопець. – Миленько. – і знову ця посмішка.

-    Дякую! Миленьким моє прізвище ще не називали.

-    Так народ. – підходить Юрка та закидає свої руки нам на плечі. – Я розумію, що ви нарешті знайшли один одного, прям як палички «Твікс» із реклами, але в нас ще багатенько роботи. Тому, кроком руш робити відведену роботу.

Наше минуле, наші традиції - це і є ми. 

-    Може тобі допомогти, поки ти когось ще не ранила. – з цікавістю пропонує друг.

-    А це вже ні. Я думаю після показового шоу, до мене більше ніхто не підкрадеться.

  Нарешті мені спокійно та без пригод вдалося нарізати верби і я повернулася до дівчат. До речі, варто відмітити, що мої містянки класно влилися в колектив, що мене дуже радує. Далі все пройшло без пригод, під гарний настрій та музику. 

  Ну ось коли все було зроблено, ми всі разом стали виставляти наші купальсікі атрибути на галявину.
Окрім вогнища, головними були ляльки Марени та Купала. За давньою легендою Марена – зимове божество. Вона приходила взимку та все виморожувала, дарувала людям всяку хворобу та неспокій. Але разом з цим вона може дарувати воскресіння та спокій. Ну і як справжня жінка, її серце розтає від літнього сонця. Марена сильніша за вогонь, для нього вона смерть. Ця панна буває водночас і сердитою царицею-водицею, і прекрасною супутницею богині води.

  Ну і звісно Купало – бог сонцестоянні, тепла та родючості. І саме Купало, а не Іван. Бо від початку він був лише Купалом, це вже згодом після прийняття християнства додали ім’я Іван.
Так от мотали ці ляльки з різних трав та пахучих квітів. Між ними ставили купальське дерево, себто зрізану вербу, яку прикрашали іграшкам, солодощами та всім іншим. 

  Ось і порозміщували все, хлопці притягли звідкись гарнітуру, і колективно було вирішено йти причепурятися. 
  Дірява моя голова ледь не забула роздати всім сорочки.

Ну додому ми дійшли швидко.