1 розділ

Гаряче червневе сонце розпалює міський асфальт, ніби має на меті розплавити його.  Квіти та дерева понуро опустили листя, знемагаючи від спеки. В Шевченківському парку чути радісний виск малечі, яка ласує морозивом, а їхні батьки холодними коктейлями. Ех в усіх літо та розваги.

Тільки ми нещасні студенти культурологи, здаємо останній екзамен та слухаємо нашого Олексу. Ну як слухаємо ми на половину вже дома і святкуємо завершення 3го курсу, та це таке. Так що там про Олексу, молодий – зелений і повний ентузіазму, наш улюблений куратор. Якщо хтось скаже, що бути культурологом нудно, то йому просто не пощастило з куратором і групою. Якщо, я скажу що ми всі такі дружні і покладисті то хай мене Чугайстер приколише, але в цьому і вся наша фішка.

-    Ей Душогубко, вернись в світ реальних людей, а то вріжишся в стовп. - о це мій вірний соратник Ната або Наталя. І да я знову все прослухала, ну майже.

-    Натко, та скільки можна, причипилася до мене з цим прізвиськом, у мене прекрасне прізвище і не треба його ковиркати.

Ну що давайте знайомитися? Царевбивця Адаліна, студентка культурологиня, вже 4токурсниця. Овації в студію. Жартую. Якщо коротко про мене, то мені 20. Зовнішність? Середньостатистична: карі очі, чорні брови і волосся до пояса, темно-русе з мідним відблиском, який яскраво виграє на сонці. Зросту в мені не багато, всього то 167 см, але його з лихвою прекриває специфічне почуття гумору та легка прямолінійність. Ну що вам ще можна розповісти?  Хлопці, стосунки, поцілунки  - дякую не цікавить. Не готова я ще витрачати свій час на це все, у мене в пріоритеті освіта та саморозвиток.
Але про це згодом, вернемося до нашого Олекси.
-    Так не треба туз зараз робити кислі лиця, я тоже хочу додому, але інструктаж провести мушу, мені за це ж зарплату начислюють. – ууу все ясно. Ведіть себе дітки чемно з незнайомими не розмовляйте холодного не пийте. – Хоча, я думаю правила безпеки знають усі тому ми це опустимо і перейдемо до головного. – оо клас мої молитви були почуті. 

-    Так як ви скоро закінчуєте бакалаврат, треба щоб ви залишили по собі щось корисне. Кожен з вас має написати невеличку доповідь, Підказка, вона зіграє вам на руку при вступі на магістратуру. І так наша тема звучить так «Язичництво і сучасність», в чому заключається суть роботи : вам потрібно дослідити язичницькі, обряди, звичаї та свята і порівняти їх з нашим сьогоденням, як вони прижилися у нашому побуті. Вимоги до роботи я вже закинув в наш чат, тому не буду вас затримувати. Всім щасти.

Урааа! Короткочасна, але свобода. Одногрупники жвавим потоком вивалюються з аудиторії. Ми ж з Натою не спішимо, не хочемо бути поглинуті цією вирвою. 

-    Ну, що Натусь які плани на літо? – питаю в неї такно ми вийшли з корпусу. 

-    Ну сьогодні ж зустрічаємося ввечері, погуляємо попрощаємося і розбредемося хто куди. – точно, мій внутрішній інтроверт надзвичайно щасливий, але від маси ще не відділяємося. – Ти ж пам’ятаєш як ми домовлялися?

-    Та звісно, з тобою хіба забудеш, - от вивчила ж мене. – До речі, які в тебе плани на літо?

-    Планую провести його в позі лінивого тюленя, себто нічо грандіозного. А ти що? Вже придумала щось.

-    Та є таке, думаю гайнути в село до бабці з дідом. Давно в них не була, та й згадаю молоді роки. – з посмішкою відповіла я. А згадати там є що все моє дитинство пройшло на сільському ставку в компанії дітей розбишак.

О згадай про друзів. Відволікаюся на телефонний дзвінок. Юра – головний розбишака та мій кращий друг.

-    Нат хвилинку.

-    Привіт, Юр. Невже ти згадав про мене.

-    Привіт, Адаль. Як граніт науки? Догризала?

-    Поки що так, позбавляюся від печії. А ти як?

-    Та нормально. Ось думаю поїхати в рідні краї. В нас там гуляння намічаються, думаю і тебе забрати, всі наші будуть 

-    Ооу класно, а з якого приводу і хто наші?

-    Да зовсім дівка городська стала. Так Купала ж. А наші це Варька, звісно я, Маруська з Андрієм, ну і всі остальні, плюс я ше друзів привезу і ти своїх підтягуй. Відмови не приймаю.

-    Хаха, ти не змінюєшся, я тільки за …

-    Тоді давай до зустрічі, мені пора. – і відключився, от зараза.

Ну за ними я скучила, і Купала вчасно. Називається тема мена знайшла сама.

-    Натусь, мені тут ідею підкинули, - звертаюся до дівчини, - кличуть в село на гуляння справжнього Купала. От і я хочу тебе запросити.

-    Ой та не знаю, я і село.- починає віднєкуватися.

-    Так не бурчи, нічого  там страшного нема. Коли ти ще побуваєш на справжніх Подільських гуляннях.- пробує мене перебити.- кажу зразу відмови не приймаються.

-    Ну ладно, вмовила. Коли там що і як?

-    Ти супер, - на радощах обіймаю подругу. – 6 липня ввечері. Тільки я раніше поїду, - задумуюся як це забрати Натку.

-    Не напружуй звивини, скинеш мені координати, буду вчасно, доберуся без проблем. 

-    Тоді ледненько. З мене вся інфа, кину в телеграм. Давай до зустрічі.

За цими розмовами ми й добралися додому і розбрелися по квартирах. Відсвятковуємо кінець року і пакую валізи.

 Ну ось такий наш 1й невеличкий розділ. Ми познайомилися з нашою Адаліною, а вже з наступного поринимо у її пригоди, спогади та познайомимося з прекрасним краєм.