V

Не вартий він

Твоїх очей!..

Не вартий ні губ,

Ні серця, ні рук!

В моїх думках,

В моїх словах

Із до болю солодким

Смаком на вустах!..

С.К.А.Й. «Я все б віддав»

Чи думала я над словами Даріо? Авжеж! Чи спала я тої ночі? Звичайно, ні! Та я взагалі сон втратила, а іноді здавалося, що й себе.

Мама зміни в мені засікла миттєво, і їхню причину також. Як це в неї виходить?

- Наталю, що у тебе з Даріо? – ошелешила зрання, збираючись на роботу.

- Нічого, – промукала я спантеличено. А хіба не правда?

- Доню, я не сліпа, – тисла, висипаючи тисячі іскор з очей та рота.

- А я не в курсі, що ви там побачили! – зло форкнула я.

- Корову не забудь видоїти, – вже спокійно додала вона  і пішла.

Ця розмова відбулася через два дні після пам’ятної ночі. Даріо поводився так, ніби й нічого не говорив та не робив, тільки погляд частіше зупиняв на мені, вичікувальний. Невже гадає, що я погоджусь? Не дочекається! Це я собі повторювала вдень. Вночі інша платівка грала, яка схиляла організувати собі пригоду з італійським присмаком. А що? В старості онукам розказуватиму, як біля мене пристрасний мачо хвоста розпускав. Ох, дурна! Коли вже той ранок?!

Наші будні набули яскравих відтінків, бо тітонька конкретно взялася впрягати чоловіків до роботи, і вони не посміли відшкребтися. Якщо Вальтер будь-яку нову для себе справу не лишав без враженого коментування, то Даріо виконував усе чітко та мовчки. От, наприклад, Люцита, до якої Вальтеру не вдалося підступити, а його брату без проблем. Тепер і кобила на пасовиську, і Даріо з черговою виставою для слинявих школярок. Правда, їх останнім часом поменшало. Приївся, певно, прес та біцепси капіталіста. Проте, Вальтера невдача з кобилою не зупинила, він взявся до корови. Доїв! І в нього вийшло. А ще гній почав викидати, коли побачив як мама надривається з вилами, потім і Даріо підключився. Не знаю, чи пущу капіталіста до себе в ліжко, але хлів точно на ньому.

У п’ятницю Майю знову потягло на подвиги, невдача з рестораном сильно зачіпала невиправдану ностальгію, тому вона намилилася йти до місцевого генделика. Отут я дала конкретного драла, бо пертися між дітей, батьки яких по заробітках, а вони вважали себе за дорослих, і потайки від дідуся чи бабусі перлися шукати нічних пригод, не збиралася. Того року домовилися з однокласницею, яка ще не встигла вискочити заміж як і я, та сходити, насолодитися місцевими принадами. Вечір почався з того, що сусідські хлопці, Назар та Ілля, обом по чотирнадцять, безсоромно затягувалися цигарками та заправлялися пивом перед входом до генделика, поки батьки збирали огірки в сусідній Польші. Помітили мене, вдали, що знітилися та сховалися за кущем шипшини. Всередині нас зустрів гламур по-сільські, а місцеві панянки дивилися на наші джинси та хвостики так, ніби ми дві молі, що надумали заточити їхню шиншилову шубу. І ми пішли звідти. Таня, однокласниця, тихенько заскочила додому, стирила пляшечку домашнього вина, яке із задоволенням випили у неї на лавочці, закушуючи яблуками. До речі, треба повторити. Гарно тоді посиділи, і Таня заміж ще не вискочила.

Я запропонувала тітоньці організувати посиденьки на річці з шашликами та вином, краще б писок собі зашила, якби знала чим ці посиденьки закінчаться. Вона вхопилася за цю ідею обома руками, до того ж, річка через два кроки від нас.

Субота, вечір, мама на чергуванні, ми, включаючи Алінку, смажимо апетитний шашлик, по який напередодні з’їздили до району, і запах якого, певно, чує все село. Навмисно вирішили відпочити в сутінках, щоб місцева громада не заглядала на італійців, що смажать м'ясо. Витягли татові винні запаси і щедро пригостилися. Захмеліли також гарно, зате розмова лилася трьома мовами, і всі один одного розуміли, а коли цього не вдавалося, заходилися реготом, бо анекдот виникав на рівному місці. Даріо ніхто не докучав дзвінками, бо нарешті додумався залишити телефон вдома. А далі хміль повів нас шукати пригод в річці. Нікого не бентежило, що я і Майя без купальників, уже всі були своїми, приглушена таємниця вечірніх веселощів зробила свою справу, ми полізли до води в білизні. Алінка сиділа на покривалі та кліпала зачудовано, спостерігаючи за нашими хмільними вибриками у воді. Вальтер кружляв навколо тітоньки, як підстрелений гусак, що розпочав шлюбний період. Ми з Даріо трималися подалі, чим він одразу скористався. Я очікувала, що зараз влаштує водяне приборкання норовливої, але обійшлося. Просто шкірився білозубо, а я знову подумала про його стоматолога. Ну, чесно, зуби гарні!

- Ти подумала над моїми словами? – він підплив близько-близько, майже торкався тілом, яке збурювало п’янкі емоції. Точніше, п’яні.

- Над якими? – вдаю дурненьку, бо їм легше живеться.

Він всміхається, розкусивши мої хитрощі, хапає за руку та тягне на себе. Злякатися чи здивуватися не встигла, бо була готова до подібного розвитку подій, але я примудрилася наступити на щось гостре і, напевно, порізала ногу. Зойк увірвався до тиші, привернувши увагу новоспеченого подружжя. Даріо обхопив мене за спину, притримуючи у воді.

- Що таке? – стривожився, в голосі лунали нотки хвилювання, які приємно гріли душу.

- Здається, ногу порізала?