Розділ 3. Білий рушник для кавказця

За годину Макар Іванович стояв на порозі будинку ветеринара. Анатолій Петрович виглядав блідим і постійно потирав руки.

— Анатолію Петровичу, доброго дня, — привітно усміхнувся слідчий. — У нас тут виникло пограбування у сусідів. В них вкрали тушку хамон. Собаку сусідів хтось чимось згодував, тому Барон захворів. Голос втратив. Можете прийти глянути? 

Ветеринар здригнувся.

— Я... я зараз не можу. У мене прийом. Та й м'ясники ці... ми не в кращих стосунках.

— Ходімо, це на п'ять хвилин, — Макар акуратно, але твердо взяв ветеринара під лікоть.

Коли вони зайшли у двір братів Ковбас, пес, який до цього апатично лежав у вольєрі, раптом підняв голову. Його ніздрі розширилися, вловлюючі знайомий запах. Величезний кавказець не загарчав. Натомість він підійшов до краю вольєра, просунув свій мокрий ніс крізь прути і радісно завиляв хвостом. Він дивився на ветеринара поглядом, яким дивляться на людину, що вчора ввечері принесла шість порцій пломбіру. 

М'ясники оніміли від шоку. 

Макар Іванович дістав із кишені зіп-пакет із обгорткою.

— Собаки не вміють брехати, Петровичу. Вони пам'ятають добро. Навіть якщо це добро є крижане морозиво о другій годині ночі.

Ветеринар довго дивився на пса, потім перевів погляд на блідих братів. Він поправляє окуляри і на диво спокійно промовляє:

— Я не крав м’ясо, Макаре Івановичу. Я взяв лише те, що вони сховали від податкової. Ви ж не думали, що вони здійняли весь цей ґвалт через цей хамон?

— Закрий пельку, ескулап! — істерично верескнув старший Ковбаса.

— Продовжуйте, Петровичу, — примружився слідчий.

— Я щомісяця оглядаю їхні туші для санітарних довідок, — голос ветеринара став твердим. — І я помітив ту іспанську ногу. Будь-який лікар знає: під час в'ялення м'ясо втрачає до третини своєї ваги. А ця нога висіла півроку і важила грам у грам однаково. А ще на ній був акуратний хірургічний розріз, заклеєний харчовим клеєм і перепакований у вакуум. Вони напхали в неї долари. Вони сміялися з мого прохання позичити гроші на УЗД для клініки, маючи тисячі доларів, зашитих у свиню.

Слідчий повільно повернувся до м'ясників. Вони стояли білі, як крейда. Їхній геніальний план використати поліцію як безкоштовну службу доставки чорної готівки щойно з тріском провалився.

— То значить, хамон... — протягнув Макар Іванович. — Що ж, Степане. Писатимемо протокол про вилучення незадекларованих коштів.