Розділ 41

Артем повертається до машини, підкидаючи на долоні пляшку мінералки, і застигає посеред дороги. Автомобілі, що проїжджають повз, сердито сигналять і об'їжджають його, але Зубань йти не поспішає. Він продумує хід своїх дій, і він має не більше десяти секунд. Єгор зовсім замкнувся після того, як вони завезли Ярославу додому після пар, і відмовився виходити з машини, відправивши Артема за водою в кіоск, який знаходився недалеко від заправки. Якби Артем міг передбачити, до чого це приведе, він і на хвилину не залишив би Єгора самого.

Підозріла трійця у чорних пальтах впевнено прямує до Єгора, обійшовши кілька машин, припаркованих поблизу. Високий чоловік із зализаним на потилиці волоссям ступає попереду, стискаючи у правій руці чорний кейс. Дівчина, єдина у цій трійці, демонстративно поправляє чорні окуляри, стрільнувши очима в бік Артема.

Зубань прискорює крок.

— Хто ви такі?

Артем виростає перед Єгором бетонною стіною, ледь відчутно штовхнувши його назад. У нього обов'язок захищати введений у кров, як вакцина, і проти неї Зубань не піде навіть під страхом смерті. Холодний вітер смикає каптур його толстовки, але Артем нерухомо дивиться на незнайомця.

Той, кому підкоряються інші, його ворог. Точніше ворог родини Данилюків.

— Це ти хто такий? — отруйно видихає чоловік, запхнувши окуляри в кишеню пальта. Він акуратно опускає кейс на землю і підходить впритул до Артема.

Артем кривиться від густого запаху поту, змішаного з нікотином, але погляду не відриває. Він пропалить у ньому дірку, якщо цей тип підійде до Єгора ближче, ніж на метр. Єгор шумно дихає, боячись зрушити з місця. Навколо проходить багато людей, але нікому з них немає діла до того, що живій людині загрожує небезпека. І прямо зараз у небезпеці Зубань, а не він.

— Мене звуть Артем, — Зубань простягає долоню, наче для рукостискання.

— Тоді тобі краще піти з дороги, Артеме, — незнайомець хитро посміхається йому, промовивши майже пошепки, — якщо хочеш залишитися живим.

Зубань заводить витягнуту руку за спину, намацуючи в кишені пістолет. Єгор злякано сіпається до капота, схопившись за край, щоб не впасти. У нього так голосно стукає серце, що його звук заглушує сигнали машин та шум денного міста.

Данилюк лише на секунду прикриває очі, натискаючи бічну кнопку на телефоні. Він спеціально встановив функцію швидкого набору у разі небезпеки. Батько вже давно попереджав про те, що вороги відстежують кожен їхній крок.

Артем робить різкий випад, вчепившись у плече бородатого чоловіка, і штовхає кейс біля його ноги під машину.

— Так не піде, — Зубань заламує його руку за спину.

За мить його оглушують чимось важким, і він падає, провалюючись у темряву.