Розділ 35

Тимофій нарізає на кухонній дошці хліб, ковбасу та сир, час від часу перевіряючи каву на плиті. Він нечасто вибирається в гості до кращого друга, і привід чомусь завжди невеселий. Спочатку колишня дівчина Артема з'явилась в Інстаграмі та засипала його повідомленнями. Потім Артем пропустив вечірнє тренування у залі, посварився через це з тренером. Тимофій не уявляє, що могло статися цього разу. Що могло так сильно потрясти Артема. Що змусило його повернутися в минуле, коли без випивки було нестерпно впоратися.

М'який аромат кави розповзається кільцями пари по кухні, але погляд Артема потопає в пляшці. Він п'є великими ковтками, витираючи губи рукавом толстовки, і дивиться в одну точку. Кудись крізь стіну, де зникає світ, залишки його життя. У Тимофія закінчується терпець, і він вириває пляшку з рук Артема.

— Останній раз ти пив місяць тому, — Тимофій виливає вміст пляшки в раковину і підсуває йому під ніс чашку з кавою. — Що трапилося?

Зубань з побоюванням принюхується, ніби друг міг потай підмішати туди проносне чи снодійне, і підносить чашку до губ. У нього голова гуде від віскі, що вогнем пульсує у скронях, а на душі кішки шкребуть. Після того, як повернувся Єгор, йому так і не вдалося поговорити з Ярославою. Данилюки намагалися скоротити їхнє перебування поруч, і Артем проклинав свою роботу.

— Нічого, — видавлює він, різко сьорбнувши гарячу каву.

Його язик, як підпалений сірник, спалахує в роті, і Зубань кидається до крана. Похапцем ковтає воду, заплющивши очі, і ледь чутно лається. П'є без зупинки, поки в горлі не утворюється грудка, що давить. Він бризкає кілька крапель на обличчя і повертається за стіл. Тимофій опускається на стілець, схрестивши руки на грудях.

— Серйозно? — Тимофій обводить його глузливим поглядом. — Я не сліпий, кажи.

Артем шумно зітхає, відсунувши чашку до краю столу. Проводить долонею по вологому волоссю і приречено опускає голову. Він уляпався так, що вибратися майже неможливо. Отець Єгора точно не дасть йому піти живим, якщо дізнається правду.

— Ярослава, — він стукає чолом об стіл, і Тимофій запускає в нього кухонним рушником.

— Я так і знав.

Артем переводить на нього жалібний погляд, і Тимофій розгублено знизує плечима. Настрій Зубаня здається йому надто знайомим. Тимофій не хоче згадувати про те, чим зазвичай закінчується його занурення у себе. Алкоголізм, підірване здоров'я та повна відсутність особистого життя. Вже проходили один раз, і Артем переживав це ще важче, ніж два роки у в'язниці. Тимофієві так здавалося.

Його друг закохався у дівчину, у якої через півроку заплановане весілля. Це навіть звучить шалено.

— Тимохо, вона мені подобається, — Артем шкрябає нігтями по столу, підперши голову кулаком.

— Це я вже зрозумів.

Тимофій знову не може знайти потрібних слів, і в голові як повітряна куля луснула. Пронизливий свист і порожнеча, що пече під повіками. Хіба Артема ще можна врятувати?

— А ще ми цілувалися двічі, — Зубань сором'язливо прикриває долонею очі, — і я ночував у її будинку.

— Ви переспали? — Тимофій підривається на ноги так різко, що перекидає чашку з холодною кавою Артема. Чорна калюжа розтікається на столі, і краплі кави бризкають йому на джинси, на підлогу. Артем ніби нічого не помічає довкола.

— Ні, — він заперечливо хитає головою і кліпає величезними очима. — Єгор вже повернувся з Лондона.

Його голос змінюється, і десь на дні очей замерзає туга. Коли ти так сумуєш за людиною, що не можеш спокійно всидіти на місці. Кожен звук годинника відгукується в голові дзвоном. Кожен предмет нагадує про того, хто не може бути поряд з тобою зараз. І ти згораєш, не в змозі впоратися з самотністю. Артем почувається так само, і виправити нічого не можна.

Багато залежить від Ярослави, і Зубань поняття не має, що та відчуває. Ще вчора здавалося, що розумів, а сьогодні небо затягли густі хмари, і почуття ніби зникли. Чи не його, не Артема. Він ясно усвідомлює, що у нього усередині.

А ось Ярослава…

— І чого ти тоді чекаєш? — Тимофій сполоскує в раковині чашку, кинувши на Артема здивований погляд. — Ти ж мусиш охороняти його, ні?

— Він відпустив мене, щоб побути наодинці з Ярославою.

Зникнути в іншій реальності, де в нього є Самойленко.

Де її поцілунки та обійми будуть належати лише Артему.

Де вона буде його повністю.

Нехай хоча б в іншому всесвіті вони будуть щасливі.