Розділ 18

Софія традиційно проводить свій законний вихідний разом із Тимофієм: готує для нього обід, розповідає останні плітки та обирає фільм, який вони підуть дивитися увечері. Олексій Геннадйович попереджав, що надовго залишати Ярославу в компанії Зубаня ризиковано та вигідно одночасно. Артем втратить пильність і вмить потрапить у пастку, яка приготувала Рожковська. Сьогодні Ярослава матиме повну свободу, але з завтрашнього дня почнеться таємна гра, в якій лузера обов'язково вирахують і покарають.

Софії не терпиться поділитися геніальним планом зі своїм хлопцем, тому що через тиждень на її рахунок надійде кругленька сума в нагороду за старання.

— Цього тижня ми бачитимемося рідше, — Софія помішує лопаткою овочеве рагу, кинувши на Дзюбу короткий погляд.

— Чому? — Тмофій обіймає її за талію і цілує в плече. — У тебе виникли проблеми із навчанням?

— Ні, я виконуватиму прохання боса, — підступний тон Софії змушує Дзюбу напружитися.

В голову лізуть липкі думки, від яких шлунок зводить спазмами. Тимофій миттєво забуває про романтичний вечір. Його дівчина працює покоївкою досить довго, і Дзюба не раз намагався дізнатися, які обов'язки їй потрібно виконувати. Безуспішно. Рожковська відмахувалася жартами про попелюшку, яка наводить у будинку лад, і ніколи не називала імені господаря. Тимофій розумів, що Софія працює на великого крутелика, у якого грошей кури не клюють. Але ці гроші могли вилізти боком обом.

— Ти ж казала, що працюєш покоївкою, — Тимофій підозріло супить брови.

— Так і є, — підтверджує Софія. — Мій бос попросив мене простежити за дівчиною її сина, доки вони будуть у Лондоні.

— Виходить, він платить тобі такі гроші за доноси? — Тимофій сердито скрипить зубами. — Я правильно розумію?

— Ти перебільшуєш, Тимофію, — Софія вимикає вогонь на плиті, повертаючи голову до Дзюби. — У Ярослави та Єгора заплановане весілля через пів року, а їхні стосунки на межі краху. Олексій Геннадійович, як люблячий батько, хоче захистити свого сина.

Думки в голові чіпляються одна за одну і гримлять, як поїзд, що мчить на повному ходу. Тимофій нервово хитає головою, намагаючись прийти до тями. Черепна коробка тріщить від надлишку інформації. Весілля, Олексій Данилюк, Ярослава та Єгор. Він не вперше чує ці імена, і прізвище Данилюків досить відоме у місті. Артем розповідав про свого роботодавця неодноразово.

— Стривай. Єгор, Олексій Геннадійович ... — Тимофій ледве видавлює слова, опустившись на стілець. — Ти працюєш у Данилюків?

— Звідки ти знаєш? — Софія сканує його пронизливим поглядом і підходить до столу.

— Мій найкращий друг влаштувався до них на роботу охоронцем, — відповідає Дзюба, схрестивши руки. Важко повірити, що у житті бувають такі збіги.

Артем працює у Данилюків третій тиждень, і за цей час Тимофій бачився з ним лише двічі. Життя Зубаня налагодилося і без опіки найкращого друга: висока зарплата щотижня, орендована квартира в центрі та повна відсутність особистого життя. Артем вважає самотність своїм козирем, але Дзюбу турбує його холодне ставлення до людей. Стіни, які Зубань побудував навколо, могли обвалитися купою уламків йому на голову.

— Артем Зубань — твій найкращий друг? — Софія нависає над Тимофієм, широко розплющивши очі.

— Чому ти ніколи не казала, що працюєш у них? — Дзюба наполягає на своєму, вистрілюючи новим питанням. Виявляється, він майже нічого не знає про свою дівчину.

— Ти не питав раніше, — виправдовується Софія. — Отже, Олексій Геннадійович підозрює, що твій друг і Ярослава…

— Що підозрює? — Дзюба спалахує, схоплюючись із стільця. — Здається, я розумію. Олексій Геннадійович попросив тебе простежити за дівчиною Єгора та Артемом, бо думає, що між ними щось є.

Тимофій приречено заплющує очі, повертаючись до Рожковської спиною. Він власноруч копає собі могилу. Точніше не собі, а найкращому другові.

Дзюба ніколи не пробачить собі, що загрожував майбутньому найкращого друга.

— Взагалі він не казав, що Артем залицяється до неї, — Софія лукаво посміхається, спостерігаючи за реакцією Тимофія. Здається, вона напрапила на правильний шлях. — Насамперед я маю наглядати за Ярославою. Тепер я зовсім не розумію, чому ти не хотів знайомити мене зі своїм другом. Якщо Артемові подобається Ярослава, безглуздо ревнувати мене до нього.

— Соню, зупинись, — поспішно виправдовується Дзюба, опанувавши себе. — Нічого я такого не казав. Я просто не хочу, щоб ти підставляла мого друга.

— Я не збираюся цього робити, — ображено промовляє Софія. — Тобі нема про що турбуватися. Мій головний об'єкт — Ярослава. А Артем лише возитиме її до університету і привозитиме додому.

Маніпуляції Софії працюють безвідмовно. Серйозно-спантеличене обличчя і очі, блискучі від сліз, розтоплювали серце Тимофія не раз, і сьогодні не виняток. Вона знає, що Дзюба ненавидить почуватися винним. Вона знає, що Тимофій не терпить жіночих сліз. Але є важлива частина життя, якою Тимофій з нею не ділиться, і в цьому закладено прихований зміст.

Його найкращий друг. Артем Зубань.

— Я б не радив тобі лізти у все це, — суворо випльовує Дзюба, покидаючи кухню. — Копатися в чужій брудній білизні нечесно й потворно.