Розділ 16

Олексій Геннадійович невідривно дивиться на фотографію Єгора у рамці, опустившись на спинку крісла. Ледве чи не силою відправив Єгора збирати речі, а сам не може зрушити з місця. Тяжкі думки не дають спокою і бджолиним роєм гудуть в голові. Данилюк повністю довіряє лише своєму синові, але загроза, що нависла над їхньою родиною, змушує сумніватися навіть у собі.

Може, брати на роботу колишнього злочинця було помилкою?

Може, Зубань не такий простий, як здається?

Може, варто позбутися його?

Ні, Олексій Геннадійович ніколи не піде на вбивство. Він має більш благодушні методи боротьби з ненависниками. Але Зубаня до ненависників не зарахуєш. Він відповідально виконує свою роботу, підтримує дружні стосунки з Єгором. Єгор жартома називає його членом сім'ї, і це лякає Олексія Геннадійовича. Його син швидко прив'язується до людей, які добрі та уважні до нього. Сьогодні він дозволив Зубаневі поїхати раніше, а завтра з широкою посмішкою відкриє сейф.

— Ви мене кликали, Олексію Геннадійовичу? — Софія тихо стукає у двері, заглядаючи крізь шпарину.

— Проходь, — Олексій Геннадійович кивком голови вказує на стілець. — Хочу обговорити з тобою дещо, але ця розмова має залишитися між нами.

— Я розумію, — Софія покірно опускається на стілець, закинувши ногу на ногу. Гострий голос Данилюка викликає тремтіння. Рожковській знову доведеться попрацювати підслуховуючим жучком.

— Софіє, ти працюєш у нас півроку, тому я можу тобі повністю довіряти, — Данилюк послаблює краватку, не зводячи з дівчини очей. — Ти знаєш, як я дбаю про свого сина і Ярославу. Тому я хочу в тебе щось попросити.

Рожковська уважно дивиться, затамувавши подих. Данилюк помічає, як вона нервово постукує пальцями по колінах.

— Все, що завгодно, Олексію Геннадійовичу, — лагідна посмішка змусить будь-яке серце розтанути. Данилюк без роздумів одружився б із Софією, якби був років на десять молодший і легковажніший. Дозволити увійти в сім'ю молодій дівчині, нехай і з головою на плечах, — це схоже на кулю у скроню, випущену власними руками. Конкуренти частинами розтягнуть його капітал, як голодні собаки.

— Я думаю, ти вже знайома з новим охоронцем Єгора, — Олексій Геннадійович за звичкою починає здалеку. Софія завжди була в курсі новин, але Артем залишався закритою книгою для всіх.

— З тим, кого ви прийняли на роботу тиждень тому? — Софія кліпає довгими віями, згадуючи хлопця, який з'явився у них у будинку. — Я вже познайомилася з Артемом.

Зубань сподобався Софії з першого погляду. Серйозний, гарний, наполегливий. Вміє постояти за себе. Знає, чого хоче від життя. Пронизливий погляд з розсипом іскр. Тільки ось була в його очах і темрява, яка манила з подвійною силою. Яка не дозволяла розгадати Артема остаточно.

— Чудово, — Олексій Геннадійович наливає у склянку віскі. — Я хочу попросити тебе поспостерігати за ним і Ярославою.

— Коли вони будуть у будинку вдвох? — Софія помітила зміни у поведінці Ярослави. Артем постійно тримався осторонь, кидаючи на Самойленко неоднозначні погляди. Все це було надто підозріло.

— Я радий, що ти все правильно розумієш, — Олексій Геннадійович нагороджує її посмішкою, і Рожковська полегшено видихає. Гнів господаря може поглинути її вогненним потоком, якщо вчасно не перекрити джерело. — Мені потрібно знати, як вони поводитимуться без Єгора.

— Ви думаєте, Ярослава здатна на зраду? — Софія здивовано піднімає брови.

— Не став зайвих запитань, Софіє, — Олексій Геннадійович підвищує голос, ляскаючи долонею по столу. — Я хочу знати все.

Оскаженілий погляд Данилюка придавлює до підлоги. Софія боязливо мне в долоні свій фартух. Наступний тиждень буде пекельним.