Розділ 12

— Ти готуєш для Єгора вечерю? — Артем навмисно прокрадається на кухню непоміченим, щоб не злякати Ярославу. Тому що місця собі не знаходив цілий день, намагаючись викроїти хоч хвилину з нею віч-на-віч, а Єгор, як на зло, весь час поблизу огинався.

Розмова буде непростою, але Зубань іншого виходу не бачить. Гноїти себе порожніми роздумами він не звик, а Ярослава тільки жару піддає у вогонь своєю байдужістю.

Ярослава ледь не випускає з рук гарячу каструлю, коли помічає у дверях Артема. Самойленко і сама не помітила, що провела сьогодні цілий день у компанії Єгора. І надвечір паніка перестала так гостро відчуватися. Ярослава запланувала романтичну вечерю при свічках, без сторонніх, із солодкими розмовами про майбутнє весілля та важкі погляди. Зубань вирішив рознести вщент її плани.

Треба було Зубаневі з'явитися і все зіпсувати. Треба.

— Так, — коротко відповідає Ярослава, не зводячи очей. Нові провокації її не злякають: Артемові не зламати тверду шкаралупу. Ярослава занадто довго ходить біля краю прірви. Необачний крок уперед — і назад уже не видерешся.

— Можна запитати? — Артем підходить занадто близько, але Самойленко йому не перешкоджає. Лукава посмішка ледь помітно поблискує на вустах, а пальці вистукують нервовий ритм. Яку ж гру задумав Артем?

— Я слухаю, — Ярослава не витримує напруги і нарешті залишає каструлю в спокої.

Вони з Артемом тут лише удвох. Можна продовжити вчорашню розвагу або негайно покінчити з цим. Вилити один одному все, що накопичилося всередині, все, що роз'їдало думки не один день. Аби потім не пошкодувати про це.

— Чому ти вважаєш мене брехуном? — після слів Артема усмішка з лиця Ярослави зникає за мить. Їй зараз найменше потрібні щирі розмови про почуття: для цього в неї є Єгор. Тому що Самойленко боїться копатися в собі, залазити в найпотайніші куточки душі, тривожити обпалене серце. Інакше розкриється те, у чому невимовно страшно навіть самій собі зізнатися.

— Ти приховуєш свої справжні почуття, — Ярослава видавлює з розпачем, затримуючи в горлі схлип, і знову повертається до каструлі.

Вона гадки не має, чим годуватиме сьогодні Єгора. Тому що від батька той повернеться незабаром, а Самойленко ніяк не може зібратися з силами. Поки Артем буде над нею стояти, вона нічого путнього не зробить. Тільки тремтіння і серце, що бухає в грудях.

— Ти робиш те саме, — Артем безсоромно тисне на слабке місце. Б'є з усієї сили по ребрах правдою, яка нікому не потрібна. Тому що нічого хорошого з цього не вийде.

— Неправда, — Ярослава любить сперечатися та наполягати на своєму. Але перед нею не Єгор: Артемові так просто локшини на вуха не навішаєш, він бачить Самойленко наскрізь.

— Тоді навіщо ти поцілувала мене, якщо маєш нареченого? — Артем зносить Ярославу з ніг божевільним поглядом. Йому тут і зараз необхідно почути правду, дізнатися відповіді на всі питання, щоб задушити в собі надію, поки не так боляче, поки ще не пізно.

— Я… я була п'яна і не розуміла, що роблю, — Ярослава ніби ніж у серце Артема засаджує.

— Добре, якщо ти в цьому так упевнена, — Артем вимовляє неживим голосом і відходить на безпечну відстань, — тоді ми просто про все забудемо.

Ярослава вражено дивиться на Артема, але той літає далеко звідси і думками, і почуттями. Порожні очі та бліде обличчя. Самойленко боялася, що вчорашній поцілунок зіпсує стосунки з Артемом, а псувати, як виявилося, нічого.

— Згодна, — Ярослава ховає стривожені очі і простягає Артемові руку для рукостискання.

— Знаєш, Ярославо, ти мала рацію, — Артем демонстративно ховає руки в кишені і ріже Самойленко морозним голосом. Ярослава злякано витріщається на нього, прикусивши губу, а потім і зовсім відводить погляд. Нестерпно дивитися на людину, якій завдаєш болю.

— У чому? — Ярослава питає Артема якомога спокійніше, але перед очима все пливе і ноги не тримають.

— Ми ніколи не будемо друзями, — Артем видає чи то з викликом, чи то глузливо.

Ярослава не може розібрати, тому що в очах боляче щипає і коліна підкошуються від страху. Вона так боялася залишитися одна, що зрештою обдурила себе. І залишилась наодинці з порожнечею, тому що шматок серця у неї щойно відірвали.