Розділ 4

Ярослава уперто вдає, що дивиться фільм, хоча гірка гримаса невдоволення грає на її обличчі. Вона знає, що похід у кіно — це єдине справжнє побачення, яке вони з Єгором можуть дозволити собі під час навчального тижня. Ні, вони не належать до рідкісного виду зубрил, які дні і ночі просиджують над підручниками. Ярослава двічі на тиждень змушена відвідувати ділові зустрічі батька, виконуючи обов’язки його секретарки. Костянтин Самойленко не втрачає можливості затягнути дочку у стіни компанії, виправдовуючи свої вчинки бажанням передати бізнес до рук кваліфікованого фахівця, а не незграби.

Єгор мимоволі став заручником фінансових проблем свого батька і більшу частину вільного часу проводив у його офісі, вислуховуючи повчальні лекції. За межами університету закохані бачилися настільки рідко, що часом Самойленко хотілося наплювати на норми пристойності та влаштувати грандіозний скандал із биттям посуду, щоб випустити пару.

Напівтемрява, що панує в кінотеатрі, абсолютно не заспокоює Ярославу, швидше навпаки — навіює страх. Новий охоронець Єгора буквально роз’їдає Самойленко очима, досліджуючи її обличчя, оксамитову шию і сором’язливі плечі. Ярослава зіщулюється в клубок під кожним проникливим поглядом Артема, але в очі рішуче не дивиться.

Зубань не розуміє, чого прагне Ярослава: хоче пограти в нього на нервах або просто боїться викликати підозри у Єгора. Данилюк спокійно дивиться фільм, не помічаючи відчайдушного бою поглядів, що точиться праворуч від нього. Якби не тепла долоня Єгора, що лежить у Ярослави на коліні, вона перестала б вірити в те, що це їхнє побачення.

— Нагадай мені навчити тебе обирати фільми для побачень, — Ярослава кладе голову Єгорові на плече і видавлює з себе їдку усмішку. Вона намагається остудити палкі думки в голові, але настирливий погляд Зубаня тільки підкидає дров у вогнище. Руки тремтять, мов у лихоманці, і Самойленко ховає їх у кишені куртки.

Єгор відстежує настороженим поглядом кожен рух дівчини і здивовано піднімає брови. Ярослава безуспішно сподівалась, що той не помітить її дивної поведінки. Перспектива скандалу перестає здаватися туманною.

— Чим тобі не догодила історія кохання? — Єгор коле в очі натягнутою усмішкою, і Ярослава винувато опускає погляд, ніби неслухняна дитина.

Серце зрадливо виламує грудну клітку, і Самойленко хочеться заховатися під одним із сидінь. Їй здається, що Данилюк її підозрює і сумнівається в кожному слові. Ярослава на межі, а Єгор спостерігає за нею здивовано. Пара вирішує продовжити невимушену бесіду, бо в обох не залишилося сил на сварки.

— Серйозно? — Ярослава штовхає Єгора кулаком у плече, ховаючи у очах морозний страх. Данилюк супиться, переводячи погляд на екран, але розсіяна посмішка не зникає з його губ. Єгор тримається з останніх сил, щоб не наговорити зайвого через натиск підозр. Ярослава схвильована і надмірно задумлива, і тремтіння в її голосі ще сильніше розбурхує Єгора. — Ти намагаєшся спокусити мене романтичною комедією?

— Я просто сильно сумував, — теплий голос Єгора заспокоює Ярославу, але горло паралізує невідомий біль.

Самойленко дивиться на Єгора уважно, ніби вивчає прожилки емоцій на його мармуровій шкірі: той, як завжди, страшенно скупий на почуття. Ярославї хочеться вірити в те, що Данилюк не вивідає справжню причину її збентеження.

— Я так не можу, — Ярослава шаленіє від люті, схрещуючи руки на грудях, і кидає безжальний погляд у бік Артема.

Самойленко злісно стискає кулаки і вдивляється в обличчя Єгора, відштовхуючи свинцевим поглядом. Їй не хочеться думати про хлопця, який сидить за кілька метрів від неї. Їй не хочеться відчувати гіркоту всередині, що розростається. Але карі очі спопеляють, руйнують, виснажують, як всепоглинаючий ураган.

— Що не так? — Єгор спалахує, як сірник, і з нерозумінням зупиняє руку Ярослави. Їй стає ніяково від занепокоєння в сірих очах.

— Я не цілуватиму тебе, коли він на нас витріщається , — з образою в голосі шепоче Ярослава. Глухі нотки ревнощів поєднуються з пекельним полум’ям страху, які помічає навіть Єгор.

Єгор стискає долоні Ярослави у своїх чіпких руках, притискаючи до землі своїм спустошеним поглядом. Самойленко сидить на відстані тягучого подиху, але Єгор не дивиться в очі: боїться розкусити шкаралупу підозр. Ярослава змінюється дедалі більше з кожним днем, віддаляється від Данилюка, не залишаючи шансу на порятунок. Це побачення мало повернути примарну надію, що їхні стосунки можна перевести на новий рівень, а не зруйнувати фортецю, що будується роками.

— Його звуть Артем, Ясю, — поянює Єгор з недовірою в очах. Ярослава обережно ловить його погляд і здригається, відчувши опік провини. Єгор чіпляється за кожну зміну в Ярославі, бо боїться втратити її. — І він просто спостерігає за нами.

— Плювати, — відмахується Ярослава, невдоволено хитаючи головою. Вона не відчуває болісного тиску ревнощів, але продовжує закипати. Кожне слово вдаряє Єгору в обличчя смачним ляпасом, відлітаючи свинцем у серце Ярослави. Вона звинувачує себе у відсутності шалених почуттів, які завжди перемагали. Самойленко не розуміє, що з нею відбувається, але відчуває наближення небезпеки. — Це ж наше побачення.

— Охолонь, а я повернуся за п’ять хвилин, — цідить Єгор, підводячись з крісла.

Данилюк відчуває жорстоку загрозу бути ошуканим, але джерела руйнування не помічає. Хлопець із гіркотою згадує слова батька про те, що Ярослава у будь-який момент може піти, якщо Єгор не зміцнить їхні стосунки. Ще вчора Данилюк висміював безпідставні страхи Олексія Геннадійовича, а сьогодні отримав ніж у спину. Нічого незвичайного не відбувається, але Ярослава тримається на відстані і помітно нервує. Це насторожує.

— Куди ти? — розгублено запитує Ярослава, хапаючи Єгора за руку.

Той здивовано застигає на місці і повертає голову до Самойленко, роздивляючись її стурбоване обличчя. Єгор відчуває спітнілу долоню, що міцно стискає його пальці, і бачить очі, що бігають в різні боки. Ярослава виглядає наляканою і спантеличенею: лице покрилось червонястими плямами, а пересушені губи щільно стиснуті в одну лінію. Благаючий погляд Самойленко знову пробуджує в грудях град сумнівів, і Єгор задихається, ледве тримається на ногах і має намір піти якнайшвидше.