Глава XIX. Після того, як усе згоріло

Я прокинулася різко, ніби хтось вирвав мене зі сну. Повітря було важке, незнайоме. Не пахло ні моїми травами, ні воском зі свічок у моїй кімнаті. Стеля — темна, дерев’яна, чужа.

Я повільно сіла. Тіло боліло. Особливо плече. Коли я поворухнулася, біль відгукнувся гостро — я стиснула зуби, щоб не застогнати.

І тоді побачила їх.

Обладунки Каела.

Вони стояли біля ліжка, акуратно складені, але… окровавлені. Не вся броня — лише окремі пластини. Засохла темна кров на металевих ребрах. Його плащ лежав поруч, розірваний на краю.

Серце вдарило сильніше.

— Каел… — прошепотіла я, навіть не усвідомлюючи, що говорю вголос.

Я підвелася, накинула тонкий плащ і, притримуючи поранене плече, вийшла з кімнати. Коридор був вузький, кам’яний, освітлений лише кількома смолоскипами. І тоді я почула крики.

Голос мого батька.
І голос Каела.

Я пішла на звук.

Двері до зали були напіввідчинені. Я зупинилася, не заходячи одразу.

— Ти розумієш, що ти зробив?! — голос батька був низький, напружений. — Ти вбив важливого члена королівської родини. Одного з головних. Після цього не буде просто “після війни”. Ми будемо покарані.

— Війна вже почалася, — холодно відповів Каел. — Просто вони ще не наважилися назвати її так.

— Це королівство ще не оголосило воєнний стан! — різко. — Вони можуть зараз перебити одне одного й… зупинитися.

— Коли вони підпалили палац? — у його голосі з’явилася сталь. — Коли різали людей у коридорах? Коли Ліану тримали під мечем?

Я стиснула пальці.

— Я не заперечую, що ти нас захищав, — сказав батько глухо. — Але наслідки будуть. І вони торкнуться не лише тебе.

— Тоді нехай, — відповів Каел без вагань. — Це мої проблеми.

— Навіщо ти взагалі… — почав батько.

— Навіщо я врятував сім’ю Марсінів? Вас? — перебив він. — Бо я дав слово. Бо я був там. Бо на його місці могли бути ви. Або вона.

Мама взяла мене під руку, коли я пройшла в залу й посадила на диван поруч із Мірандою. Я не бачила сім’ю принца — і зараз це було неважливо.

Я дивилася лише на Каела.

Він стояв без обладунків, у темній сорочці, з перев’язаним плечем. Його обличчя було жорстким, відстороненим. Таким я ще не бачила його ніколи.

— Моєю місією було вивести вас із палаючого замку, — сказав він рівно. — Я це зробив.

Усі замовкли. Навіть мій батько.

— Мамо… — тихо спитала я. — Що ми будемо робити далі? Коли додому?

— Зараз повертатися небезпечно, — відповів Каел замість неї. Він все ще дивився на мого батька. — Надто багато рухів. Надто мало інформації.

Він відійшов від столу, поклав руки в кишені.

— Лорд Ервен з Нордену, сер Малрік з Асторії, командор Рейвін з Кальдена і леді Ірена Валескар з Карлонда уже збирають моїх людей. Лицарі йдуть сюди.

Після цього він розвернувся і вийшов. Його брат — за ним. 

У нас було 8 королівств:

 Дрокасден: наше королівство. Відоме своєю гарною природою, сильними та працьовитими людьми і стабільною економікою. За всією статистикою Дрокасден нині займає перше місце серед восьми королівств. Саме тому сюди з’їжджаються на заробітки з інших земель.
У нас немає бідних сімей — кожен має роботу, і вона гідно оплачується. Королівство добре озброєне й готове до будь-якої загрози. Коли я була маленькою, на нас напали, але війна тривала недовго: вороги не оцінили нашої сили й небезпеки.
Люди, які обіймають важливі посади, дотримуються суворої конфіденційності. І це не дивно, коли під землею приховані склади зі зброєю, боєприпасами та тим, про що не говорять уголос.

Астелор: саме сюди ми прибули. Астелор — красиве королівство з величною архітектурою та старовинними замками, але його головна проблема — економіка. Після кількох невдалих рішень і внутрішніх конфліктів держава ослабла фінансово.
Люди тут добрі й щирі, але багатьом бракує стабільності. Астелор часто змушений шукати допомоги у союзників, що робить його вразливим для зовнішніх загроз.

Норден: суворе королівство — і за правилами, і за кліматом. Тут майже завжди холодно. Навіть влітку температура піднімається лише настільки, щоб зняти важкий плащ, але не більше.
Норденці загартовані життям, стримані в емоціях і дуже дисципліновані. Закони тут не обговорюють — їх виконують. Саме тому з Норденом рідко воюють, але й рідко дружать. Самий головний наш союзник. Наші сім’ї дуже давно підтримують гарне та тепле спілкування.

Асторія: ми називаємо її квітковим королівством. Асторія потопає в садах, полях і теплицях. Тут вирощують рідкісні рослини, лікувальні трави та квіти, яких немає більше ніде.
Це королівство миру, мистецтва й краси. Їхні лікарі й алхіміки відомі далеко за межами Асторії.

Кальден: королівство-господар. Саме звідси більшість ресурсів і їжі розходяться по інших землях, зокрема й до нас.
Після війни з Карлондом Кальден ще відбудовується, і ми допомагаємо їм у цьому. Натомість вони забезпечують нас ресурсами. Ми ніколи не скаржилися на їх нестачу, але знаємо: запасів багато не буває. Такоє наш союзник.

Карлонд: невелике за розміром, але надзвичайно сильне королівство. Карлонд має добре навчене військо і жорстку систему підготовки.
Їхня сила не в кількості, а в тактиці й витривалості. Саме через це війна з Кальденом стала такою руйнівною для обох сторін. Також союзники.

 Гальтон: королівство конфліктів. Саме Гальтон напав на Астелор.
У них немає союзників — вони завжди самі по собі. Гальтонці агресивні, непередбачувані й живуть війною. З ними не домовляються — з ними або воюють, або готуються до цього.

Рокальд: середнє за розміром королівство, але з особливою атмосферою. Там усе інакше — спокійніше, тепліше, по-домашньому.
Моя подруга живе саме там, і, можливо, тому Рокальд здається мені місцем, де ще залишилося щось справжнє і мирне у цьому світі. Гарно підтримуємо стосунки з цим королівством, але не союзники.