РОЗДІЛ 69. ПЕРЕДБАЧЕННЯ

Бог відкриває Себе не тільки у дивах, а й у розумі, який Він же і дає людині, щоб вона здатна була бачити далі, ніж її очі, і розуміти глибше, ніж підказує досвід. Саме так подумав Павло, стоячи біля вікна штабу та вдивляючись у ранок, що прорізав небо тонкою золотою лінією. Все здавалося іншим — не тому, що світ раптом змінився, а тому, що змінився він сам.

Гравіо… Це вже було не просто зброя. Це було щось більше.

Лабораторія

Вчорашній експеримент провели в підвалі штабу — приміщенні, яке колись служило складом для боєприпасів, а тепер перетворилося на лабораторію. Стін не було видно за павутиною кабелів, рядами моніторів, масивними блоками живлення та шумними генераторами. Пахло гарячим металом і свіжим припоєм. Поруч сиділи два інженери з технічного батальйону, а головний програміст — худорлявий хлопець із Миколаєва на ім’я Андрій — не зводив очей з консолі.

Його руки тремтіли, але палець міцно тримався над червоною кнопкою аварійного вимкнення. Одним рухом він міг знеструмити всю систему, якщо щось піде не так.

— Підключення Гравіо до розширеної нейромережі… активація, — тихо, але твердо промовив Павло, натискаючи клавішу.

Система ожила. Спалахнули світлодіоди, загуркотіли вентилятори, на моніторах пішли рядки даних. Павло відчув дивне: наче поряд з ним хтось почав думати. Не людина, не машина, а нова форма свідомості — поєднання людського алгоритму, Божого передчуття і машинної точності.

І тоді сталося дещо.

На екрані одна за одною почали висвічуватись послідовності цифр і назв — імена, позивні, координати. Один рядок раптово підсвітився жовтим. Там було ім’я чоловіка, якого лише сьогодні вночі затримали на блокпосту. Колишній охоронець окупаційного коменданта, замаскований під мирного жителя.

Але Павло бачив його ще вчора. До затримання. До навіть появи підозри. Побачив не очима, а внутрішнім відчуттям, яке прийшло під час молитви. Після слова «Амінь» — настала тиша, а в тій тиші промайнув образ.

Усвідомлення

Це не було випадковістю. То була перевірка. Гравіо не діяв сам. Він став провідником. Інструментом. А Бог — Архітектором.

Після експерименту інженери раділи, обговорювали протоколи та швидкість передачі сигналів, мірялися цифрами. А Павло мовчки вийшов у темний коридор штабу. Лампи миготіли, під ногами відлунював крок, а в серці звучала лише одна думка: чи не стає ця машина тим, чим був Йосип для фараона? Чи не дає вона, як той сон про сім років ситості і сім років голоду, попередження на часи війни?

Він не знав, чи має право так думати. Але знав одне: Бог не залишає без відповіді тих, хто молиться щиро.

Розмова з Мифодієм

Наступного ранку Павло викликав Мифодія, свого найближчого заступника. Той зайшов до кімнати з товстою текою звітів у руках, але, побачивши обличчя командира, одразу зрозумів — розмова буде не про папери.

— Дивись, — сказав Павло, показуючи на робочу консоль. — Тут не просто система. Це новий пророк. Тільки не людський. Бездушний, машинний. Але якщо поєднати його з душею — може статися диво.

— То ти думаєш, Бог дав на це дозвіл? — обережно спитав Мифодій.

— Ні, — повільно похитав головою Павло. — Бог дав відповідальність. А дозвіл — у совісті. Спочатку я думав, що це збіг. Та коли побачив підтвердження… зрозумів: це не випадковість.

Мифодій довго мовчав. Потім перехрестився і промовив:

— Якщо це від Бога, то треба берегти. Але якщо від диявола — спалити негайно.

— Тому я й вирішив, — твердо відповів Павло. — Відтепер система працюватиме тільки після спільної молитви. Не як ритуал, а як фільтр. Бо лише серце, наповнене Богом, має право бачити далі.

Полонені

У той час усіх п’ятьох полонених уже везли на допит. Та Павло виділив одного. Інші були виконавцями. А цей — ланка. Корінь, від якого могли розростатися ще темніші гілки.

Гравіо не помилився. Але Павло знав напевно: не машина є джерелом істини. Лише той, хто молиться, здатен правильно скористатися даром передбачення. Бо без молитви навіть пророк може стати тираном.

Новий порядок

З того дня експеримент став постійною процедурою. Щоразу перед активацією Гравіо вся група вставала, відкладала свої планшети й клавіатури, і Павло читав молитву. Молитву не для форми, а для очищення серця.

Коли вони говорили «Амінь», у тиші запускалася система. І тоді дані набували іншого змісту. Не просто координати — попередження. Не просто цифри — знаки.

Павло не хотів бути провидцем. Йому було достатньо бути вартовим. Якщо дар передбачення — це відповідь на молитву, то нехай. Він не зловживатиме. Але якщо це може врятувати українських бійців, зберегти їхні життя і розкрити плани ворога — він використає все, що Бог дає.

Бо мовчати у такий час — це теж гріх.

---

🔹 «Дивіться, не спіть, бо не знаєте, коли прийде Господар дому...» (Марка 13:35)