Розділ 63. Випробування вогнем

— Об’єкт "Горизонт" під атакою. Підрозділ "Схід" — на вихід!

Тривога на базі пролуналаала ще до світанку. Павло саме закінчував перегляд нічних протоколів, коли двері вахтової кімнати відкрилися без стуку — Сергій особисто вбіг, вже в бронежилеті й з напругою в голосі промовив.

— Павле, об’єкт — у зоні ризику. Високий рівень загрози. Група супроводу втратила контакт, залишились лише цивільні та троє охоронців. Серед них — дитина. Твій варіант захисту бази потрібен зараз.

І Павло вже стояв. Жодного запитання. Жодного сумніву. Тільки коротке:

— Забираємо Щит, Гравіо, Панцир, Панцир-2. Висуваємось за 90 секунд.

Їхали на зовсім другу базу з якою директор підписав контракт.

По дорозі Павло переглядав дані:

— старий склад у промзоні;

— супровід евакуації гуманітарного вантажу;

— невідомі озброєні особи влаштували засідку;

— кілька цивільних, серед них — шестирічний хлопчик, поранений охоронець, і двоє ще тримають оборону. І це була мінімальна і не достатня інформація, для захисту об'єкта.

Вони прибули через вісім хвилин. Це були вісім найдовших хвилин, які Павло відчував у житті.

Навколо — тиша перед бурею. Небо вже починало сіріти, і в ранковому тумані склад нагадував вирізану з бетону мішень. Павло з командою повзли до входу, далі підкрадались  вздовж стіни, через бічний технічний лаз. Він не боявся. У нього була випробувана система, і за спиною — люди, які в неї вірили.

Вони знайшли групу заблокованою в центральному коридорі. Один охоронець лежав із простреленим плечем, другий намагався стримувати ворога короткими чергами, а третій — прикривав цивільних, теж короткими чергами з автомата.

— Павло?! — озвався один із охоронців, не вірячи своїм очам. — Це справжній ти?!

— Це справжній «Панцир», — відповів Павло і ввімкнув режим повного захисту.

Усе трапилось за 2 секунди:

1. Щит — активується і блокує перші кулі, що летіли в бік коридору.

2. І ,,щит'' дає команду Панциру — той формується навколо Павла, та закриває дитину, яку той одразу прикрив своїм тілом закритим Панцирем.

3. Панцир-2 розгортається навколо всієї групи — як купол завтовшки 15 міліметрів карбона і доопрацьований гравіо утворює протидію, практичною затримкою руху кулі під час підльоту її до Панцира 2, згущенням атмосфери. 

4. Також Гравіо визначає дві активні точки агресії за межами приміщення — запах поту з адреналіном, рух — і накладає гравітаційний гіпнотичний тиск. Один ворог втрачає свідомість, інший — не може тримати зброю. І це без реальної шкоди їм, бо те що вони відчувають утворила їх хвора уява під впливом гіпнозу.

5. Ударна хвиля від гранати, кинутої в коридор— гаситься Панциром-2 повністю за рахунок доопрацьованого Гравіо, який вже зараз діє на людину гіпнозом а на кулю дійсною і гравітацією, згущенням повітря в зоні прильоту кулі або уламка. Куля на підльоті потрапляє в таку щільну атмосферу, що навіть падає не долетівши до  Панцира 2. Це стосується і уламків гранати.

Все це — без єдиного пострілу у відповідь. Бо головне — врятувати.

Після бою Павло стояв посеред приміщення, тримаючи на руках хлопчика, що тулився до його бронежилета. Команда виводила цивільних, Сергій заходив з підкріпленням.

— Як?.. Як ви це зробили? — прошепотіла одна з врятованих жінок, плачучи. — Ви ж навіть не стріляли...

— Ми не стріляємо, коли треба захистити, — м’яко відповів Павло. — А стріляють ті, хто не має інших інструментів. А ми стріляємо, коли це необхідно.

Сергій мовчки підійшов, оглянув місце. Все чисто. Жодної втрати. Жодної травми серед цивільних. Навіть маніпуляції з евакуацією дитини відбулись точно по протоколу.

Він підійшов до Павла, глянув йому в очі.

— Усе. Відтепер це — основний протокол дії в ситуаціях агресії третього рівня. З твоєю системою. З твоїми правилами.

— Не з моїми, — відповів Павло. — З правильними, тому що вони підтвержені практиктичними подіями.