Розділ 51 Помилки, які не пробачаються

Сонце ще не зійшло, а Павло вже був у себе в кабінеті. Перед ним — планшет. Програма мовчки фіксувала вхід\ вихід працівників бази. Лінії маршрутів автоматично прокладалися по плану бази і звірялися з потрібним маршрутом. При відхилені спрацьовування сигнал. Але ось, о 07:52 планшет коротко вібрував: відхилення від маршруту — фірма №39. Тобто було заявлено, що фірма 39, а людина відвідувала і інші фірми. Це не було порушенням, але наштовхувало на висновки, що людина, яка збрехала в одному може брехати і в іншому, тому є потенційно небезпечною.

Павло не поспішав. Програма показала, що працівник адміністративного відділу, якого зранку було зафіксовано біля вхідного блоку, через 20 хвилин опинився у зоні, де його не повинно було бути. Причому без погодження на відвідування фірми №39, що значилось у системі.

Через хвилину на екрані з’явилось повідомлення:

"Маршрут не підтверджено. Ймовірне порушення режиму."

Павло зателефонував Мифодію:  виклич його і також 

— Зачекай його на виході.

— Добре. Все візьму на себе відповів Мифодій 

Коли той чоловік проходив через КПП, Мифодій зупинив його:

— Одну хвилинку.

— Щось трапилось?

— Просто уточнення. Звідки повертаєтесь?

— Та… з бухгалтерії.

— Добре. А відвідали сьогодні ще якісь фірми?

— Ні, тільки там був.

Мифодій глянув на планшет. Його обличчя не змінилося. Але погляд зосередився. Потім спокійно сказав:

— Перепустку, будь ласка, залиште у мене. Вас запросять на розмову.

— Але…

— Без "але". Це внутрішнє розпорядження. Дякую.

Коли він пішов, Павло вже чекав біля кабінету.

— Вигадував? — запитав.

— Навіть не червонів.

— Ми не маємо права на слабкість. В таких випадках — тільки одне рішення. Це не зона і не в'язниця, але якщо людина відверто бреше і це зафіксовано по камерах і міткаках, то таких людей треба вводити в базу даних штучного інтелекту і хай він з ними займатися і їх аналізує а вже висновки буде робити охоронник на вході і виході з бази.

Вдень на базу заїхала вантажівка зі щебенем. Заявка була погоджена, перепустка виписана на водія. Павло, як завжди, спокійно дивився на потік даних — вхід, маршрут, тривалість перебування. Все збігалося, але коли машина рушила до виїзду, планшет дав тривожний імпульс.

Перепустка не відповідала вихідному маршруту. Тобто чомусь авто поїхало не до виїзду а в глуб бази, що було порушенням і вимагало пояснень для чого він це зробив.

Водій був той самий, але щось не збігалося.

Павло підійшов особисто.

— Зачекайте. Ви заїхали о 10:07?

— Так точно. Щебінь вигрузили на майданчику біля фірми №21.

— А чому тоді ваш транспорт фіксувався ще біля складу №6 на технічному шляху?

— Я не знаю… Може, навігатор підвів?

— Виїзд тимчасово заблоковано. Станьте в бічному коридорі. Вам зателефонують.

Через пів години приїхала поліція. Всередині фургона, під шаром щебеню, знайшли техніку для зчитування сигналів, сховану під фанерою. Ніхто не сказав, що саме вона мала робити — але Павло вже знав: це була спроба знайти слабке місце.

Знову — невдача. Бо система не має слабких місць. Бо навіть маршрут машини, час стоянки, кожен поворот — під контролем.

У\вечері, коли зміна вже завершувалася, Мифодій заварив чай. Сиділи на посту, мовчали. Павло гортав дані.

— Знаєш, — сказав він, не відриваючи очей від екрана, — найбільша помилка не в тому, що хтось порушує правила.

— А в чому?

— У тому, що він думає, ніби ми не побачимо.

Мифодій усміхнувся:

— Але ми бачимо. І завжди бачитимемо.

Бо ця база — не про метал і камери. Вона — про довіру, порядок і дисципліну. І поки система жива, вона **не дозволить злу пройти повз. І тому з цього розпочались більш грунтовні нововведення по суворій фіксації переміщення транспорта по території бази, камерами і RFID мітками щоб не було зловживань. І це відразу дало свої відчутно гарні результати.