Розділ 41 Розуміння винаходів

Павло залишався на своєму посту, здавалося б — простим охоронцем. Але це було лише зовні. Насправді він давно вже став ключовою фігурою на об’єкті — невидимий щит і неоціненний мозок безпеки бази. Чергування — через добу. Та кожна зміна перетворювалась на чергову перевірку системи, тестування, навчання, вдосконалення. Валерій Васильович це розумів, хоч і мовчав. Саме тому й підняв Павлу зарплату в три рази — у порівнянні з його напарником, Мифодієм Петровичем.

Павло знову опинився перед внутрішньою дилемою — він не міг спокійно дивитися, як його товариш, хай і старший, хай і менш досвідчений у новітніх технологіях, отримує в рази менше. Павло, як і раніше, пішов до Валерія Васильовича.

— Васильовичу, — спокійно, але впевнено почав він. — Це неправильно. Мифодій хоч і не програміст, але душу вкладає в чергування. І відповідальність у нього не менша. Прошу — зробіть йому хоча б подвійну ставку. Я не прийму іншого.

Валерій Васильович хмикнув, явно незадоволений. Але Павло, як завжди, говорив спокійно й прямо. А за ним стояла правда — і, що ще краще для директора, стабільність на об’єкті. Тому через день Мифодій Петрович отримав на руки новий розрахунок — із помітно вищими цифрами. І нічого не запитував. Лише мовчки потис Павлу руку.

Павло, у свою чергу, продовжував навчати напарника. Той, хоч і з гумором називав усе «фантастичними коробками», поступово освоював планшет, вчився керувати системами і навіть захоплювався, коли щось складне спрацьовувало без збоїв. Так, удвох, вони тримали цілу базу — і тримали надійно в сфері охорони.

У ці дні Павло все глибше заглиблювався в логіку роботи нових винаходів. Особливо двох головних приладів: «Щит» і «Гравіо».

Він добре розумів, що обидва прилади були революційними. Але й небезпечними. Особливо «Гравіо». Його головна функція — захист. Та методи… Методика роботи «Гравіо» була фактично формою контролю через вплив на психіку.

«Гравіо» — легкий, до кілограма, пристібався до ременя і завжди перебував у стані очікування. Коли людина входила в стан агресії, організм викидав адреналін — і прилад, уловивши специфічний запах, миттєво вмикався. У відповідь він посилав у мозок тієї людини імпульс через інфразвукову модуляцію. Людина втрачала контроль над тілом. М’язи переставали слухатися, коліна підкошувались — і нападник падав, як мішок. Без шкоди, але й без варіантів на супротив. Гравіо зупиняв небезпеку ще до того, як вона реалізувалась. Але Павло відчував — це вже не просто оборона. Це влада над людською волею.

І все ж, «Гравіо» був необхідним. Саме тому його встановили і на КПП при вході на базу, й у головних коридорах, і навіть у кабінеті директора. Вся система контролювалася штучним інтелектом, який розрізняв як сигнали руху, так і рівень адреналіну в повітрі.

Принцип дії «Щита» був іншим. Це була чиста оборона — без вторгнення в волю людини.

Павло особисто тестував цей прилад. Його конструкція була складнішою — п’ять кілограмів ваги, чотири катапульти, по чотири титанові пластини в кожній. Катапульти кріпились так: одна спереду — на шлейці через плече, одна ззаду — на тій самій шлейці. Інші дві — зліва та справа, на окремій шлейці через голову, на рівні плечей.

«Щит» був індивідуальним «Патріотом» для людини. При спробі нападу — а конкретно, стрілянині — прилад фіксував рух кулі ще в польоті. У ту ж мить спрацьовувала відповідна катапульта, і металева титанова пластина вставала між тілом охоронця й кулею. Удар в пластину— і життя врятовано.

Це вже не була фантастика. Це було теперішнє. Реальність, яку творили власними руками.

Павло дивився на прилади й розмірковував. Так, вони захищають. Так, вони дають перевагу. Але яка межа між захистом і контролем? Між безпекою і страхом?

— Все залежить від того, хто ними користується, — казав він Мифодію. — Якщо в руках доброго — це щит, то в руках злого — це ярмо.

ифодій замислювався над цими словами.

А Павло знав: головна зброя — не титанові пластини й не імпульсні хвилі. Головна зброя — розум і совість того, хто стоїть на варті. І над усім своїм повинен бути страх Божий.

І саме тому Павло був не просто охоронцем. Він був — фахівцем, бо йому Бог допомагав.