Розділ 38 Перша корекція «Щита»

Сонце щойно виринуло з-за даху складу, освітивши дахові ліхтарі тонким золотим промінням. Павло вже був на ногах. Цілу ніч він прокручував у голові одне й те саме: відскок пластини. Манекен хоч і «вижив», але дістати удар у голову від власного захисника — це не та система, яку він хотів би впроваджувати. Тому повинні були бути радикальні рішення в цьому напрямку і він їх наполегливо шукав.

— Треба змінювати сам принцип дії, — сказав сам до себе Павло, — гальмування отскока пластини після перехоплення — обов’язкове. Але як? Це вже було чисто техничне питання.

Він повернувся до майстерні, підключив термінал і відкрив модуль керування «Щитом». На екрані з’явилися діаграми: траєкторія пластини, імпульс руху, момент перетину шляху об’єкта, кут зустрічі — все чітко, все красиво, крім одного, що стосується гальмування пластини.

Але немає гальма відскоку пластини. І він вирішив проблему з інерцією за рахунок пришвидшення вильоту пластини Вона вилітає — і мчить далі трохи швидше ніж раніше  тому немає тої ёнерції при відскоку від кулі, але щоб завадити відскоку ще більше, потрібні були більш суттєві рішення. Але тоді треба перераховувати мить вилету пластини, трохи пізніше. Але це не проблема. Це вже, як то кажуть, діло техніки.

Павло провів кілька тестів в симуляції. Підвищення сили викиду катапультою дало два дуже важливий ефекта: зменшення часу до перехоплення. Пластина перетинала траєкторію кулі швидше — а отже, точніше. Також, саме через збільшену швидкість викида вона відлітала не так далеко після зіткнення, що значно зменьшило удар по манікену. Але Павло залишився незадоволений і розумів, що потрібно шукати інший підхід.

Він знайшов нарешті рішення ще додатково:

> електромагнітне реверсивне гальмування — одразу після фіксації зіткнення. І це було повне вирішення проблеми.

Іншими словами: як тільки пластина досягла заданої точки — активується магнітне поле навколо корпусу катапульти, відштовхує пластину від катапульти, таким чином навіть зупиняє її інерцію. І це радикально змінювало принцип гальмування пластини після зіткнення її з кулею.

За пів дня Павло вже тримав у руках оновлений прототип. Усередині — новий мікромодуль з розширеним алгоритмом. Розрахунок був простий: при зіткненні з кулею — система вираховує залишкову енергію руху і відштовхує пластину, зменшуючи її швидкість так, щоб вона не заподіяла шкоди оточенню.

Після цього він збільшив силу викиду пластини — катапульта отримала додатковий міні-компресор, що дозволяло розганяти диск майже вдвічі швидше.

Павло перевірив усе тричі.

На другий день відбулися випробування.

Той самий манекен. Ті самі умови.

Але тепер у «Щита» були:

– Покращений сенсор руху,

– Підсилена катапульта,

– І головне — електромагнітне гальмування, що було принципово новим винаходом.

Постріл — і тітанова пластина вилетіла блискавкою. І куля торкнулася її точно в серенину й розплющена впала за пів метра від манікена не завдавши йому ніякої шкоди. І — як Павло і планував — пластина різко сповільнилась під час відскоку, зависла на долю секунди, і впала просто до основи катапульти.

Манекен залишився неушкодженим.

Мифодій Петрович, який стояв поруч, тільки кивнув:

— Тепер можна й на людині випробовувати.

— Ще рано, — відказав Павло. — Я хочу ще 50 таких тестів. І тільки тоді — на реальному об'єкті.

Ввечері Павло занотував у журнал:

> ✅ Корекція «Щита»: – Сила викиду катапульти збільшена на 60%, зі зміною часу вильоту пластини.

– Додано в розрахунки: електромагнітне гальмування, що зовсім спиняє плстину при відскоку.

– Реакція системи на об’єкт — 0,07 сек.

– Пластина повертається в радіус одного метра і не далі, після перехоплення

– Ризик травмування обнулений

– Система працює стабільно на трьох із чотирьох векторів

– Попереду — випробування з рухомими об'єктами

Він зняв окуляри, потер очі, підвівся з-за столу і підійшов до вікна.

На дворі тихо. Все працює. Камери фіксують. Собаки мовчать. База живе.

А він знав, що творить майбутнє, де зло не встигне вдарити, бо буде зупинене ще в польоті.