Розділ 27 На цьому світ не закінчується

Павло Григорович добре знав: навіть найкращий винахід — це лише цвях у великій конструкції. І він один — не витримає тягаря системи. Після добової зміни, короткого сну та чашки кави він знову опинився за столом у своїй сторожці, де, крім планшета, лампи та паяльника, був ще один головний інструмент — розум, що не зупинявся.

На екрані — живе з'єднання з локальним штучним інтелектом, адаптованим під специфіку бази. Павло вкладав у нього не просто питання — він вкладав виклики.

— Гравіо допомагає, коли загроза вже є, — бурмотів він. — Але як дізнатись, що злочин буде? Що хтось залишився, прикинувся, вичікує?

Це було не параноїдальне мислення — це була відповідальність. Він знав: злочини не завжди відбуваються з гучними криками, бувають і тихі, вивірені, заплановані. І таких — більшість.

🔍 Сценарій із тіні

Уявімо. Робочий день завершено. Ворота закриті, склади під замком. На території — тиша. Але один із працівників, наприклад — новий вантажник або найманий підрядник — ще годину тому знайшов затишне місце між піддонами з товарами. Заховався. Лежить мовчки. І чекає темряви, щоб спробувати винести планшет, годинник, а, може, і щось цінніше.

Відеокамери? Так, вони — всюди. Але розумний зловмисник розуміє, як не ворушитись, як лягти в «сліпу зону».

Датчики руху? Їх можна оминути.

І найгірше — він вже на території.

Павло крутив цю ситуацію в голові, як кубик Рубіка.

І знайшов трирівневе рішення.

🧩 Рівень перший — RFID-перепустки для всіх

— У нас усі, — подумав Павло, — і працівники, і навіть директор, мають мати RFID-мітки у вигляді перепустки . Без винятку. Це не про контроль, це про відповідальність.

Ідея була проста: RFID-мітка (радіочастотний ідентифікатор) кріпиться на перепустці у вигляді непомітної краплі . На вході та виході — сканери. Якщо мітка увійшла — але не вийшла, значить хтось залишився.

— Але ж, — сам собі парирував Павло, — завжди знайдеться хитрун, який скаже: "Та я загубив перепустку. Може, в туалеті впала або викинув".

Тому потрібен додатковий контроль.

📡 Рівень другий — мобільний зчитувач RFID

Ідея була проста та водночас потужна: переносний зчитувач RFID, який діє в радіусі 5 метрів. Павло уявив, як після завершення робочого дня охоронець із цим пристроєм проходить базу, складає маршрут. Якщо хтось залишився з міткою — пристрій почне сигналити навіть крізь стіни, палети й коробки.

Інформація виводиться одразу: номер мітки, прізвище, статус.

Це не допит — це скальпель правди.

Але і тут був гачок.

— А якщо той вж зняв мітку разом з робочою одежою в кармані якої вона залишилась`? — знову подумав Павло.

Тоді рішення — останнє, незаперечне.

🔥 Рівень третій — тепловізор

— Людина — це джерело тепла, — промовив він уголос. — Якщо вона жива, вона гріє. І це не сховаєш. Тільки трупи не відображаються на тепловізорі.

Павло одразу пригадав, як колись тестував тепловізійний модуль у безлюдному ангарі. Поки все було чорним — раптом спалахнула червона пляма в кутку: там лежав кіт.

Отже, під вечірній обхід достатньо додати модуль тепловізора — і навіть найхитріший зловмисник буде виявлений. Не важливо, замаскувався він, завмер, чи спить — камера покаже теплову пляму.

⚙ Система у зборі

Павло об’єднав усе в одне поняття:

> "Триєдина система пасивного виявлення: RFID + активний зчитувач + тепловізор".

Це вже не просто охорона. Це розумна аналітика присутності.

— Я не можу бути в кожному кутку, — сказав Павло вголос. — Але правда — може. І технологія — теж.

🧠 Розмова з Валерієм Васильовичем

Уже ввечері Павло зайшов до директора. Валерій Васильович сидів у своєму кріслі, гортав папери. Побачив Павла — усміхнувся.

— Знову щось вигадав?

— Так. Цього разу — без Гравіо. Але не менш ефективно.

Павло виклав свою ідею. Спокійно. Без пафосу. Але щиро.

Коли він закінчив, Валерій Васильович мовчки підвівся, вийшов до шафи, відкрив сейф і витягнув новий планшет.

— Замов все, що потрібно. Гроші — не питання. Але щоб це працювало не завтра. А вже вчора. Бо я знаю: якщо ти щось сказав — це буде.

🧭 Результат

Вже за тиждень база працювала за новим алгоритмом. Усі мали RFID-перепустки, охоронці ходили з переносними зчитувачами, і в нічному режимі активувався інфрачервоний огляд.

Двічі виявили спробу залишитися «після закриття».

Жодного успішного злочину.

А Павло, повертаючись зі зміни, відчував, що він не просто сторож. Він — творець нової безпеки,, по волі Господа звичайно.