Розділ 26 Гравіо у дії

Торговельна база "Центр-ПРОФІ", якою керував Валерій Васильович, уже давно перестала бути просто точкою продажу товарів. Це був вузол живої енергії: десятки фур, сотні людей, рух, планування, розвиток. І в центрі цього всього — Павло Григорович. Його поважали не лише за спокій і принциповість, а й за одне невловиме "щось", що зробило цю базу безпечнішою, ніж багато інших стратегічних об’єктів у місті.

Його зміни проходили без надзвичайних ситуацій, затримань і конфліктів. Але сьогодні…

Цього разу день почався з тривожного повідомлення від одного з підприємців:

> — Павле Григоровичу, в нас на складі з’явився якийсь тип. Каже, що він із перевірки, але документи — як з підробки. І поводиться агресивно. Спробував залізти в серверну!

Павло відразу відчув — це не звичайний непорозумілий гість. Це — тест на рівень захисту. І шанс для Гравіо.

Він узяв свій планшет, ключі й, непомітно, невеличкий чорний пристрій — модуль першого прототипу. Прикріпив його до пояса під курткою. І рушив.

⚡ Зіткнення

Біля складу стояв міцної статури чоловік із короткою стрижкою й нахабною манерою. На вимогу пред’явити документи лише знизав плечима.

— Ви хто? — спокійно, але твердо спитав Павло.

— Ти не зобов’язаний це знати. Я — перевірка. Держінспекція безпеки даних. Якщо ти мене не пропустиш — отримаєш проблеми.

— Документи.

— Я тобі щас їх по спині твоїй битою покажу, ясно?

Очі чоловіка блиснули агресією. Один крок — і він уже був у бойовій позиції. Павло не ворухнувся. Лише ввімкнув "Гравіо" жестом, наче поправляючи ремінь.

Пристрій не видав ані звуку, ані світла. Лише хвиля. І… відразу зміна.

Агресор завмер.

— Що за… — прошепотів він. Його очі затуманились. Він почав розгойдуватись, мовби під ногами змінилась гравітація і йому стало набагато важче.

— Щось не так? — тихо спитав Павло.

— Я… не можу… ноги… Що ти зробив?!

— Нічого. Можливо, совість важчає?

Чоловік намагався підняти хочаб ногу, але не зміг. Виглядав приголомшено. Не розумів, що з ним. Уся агресія випарувалась, наче здута куля. Через 40 секунд пристрій самостійно завершив роботу — так як налаштований прототип.

— Заспокойтесь. Зробіть глибокий вдих. Я вам повторюю: документи або поліція.

Він лише махнув рукою.

— Я… я вже йду… — пробурмотів і відійшов, кульгаючи. Напевно, ще не розумів, що з ним сталося.

🔧 Після дії

У той самий вечір Павло зайшов до сторожки, де Мифодій Петрович заварював чай.

— Щось ти сьогодні якийсь загадковий, — сказав старий вчитель, приглядаючись. — Ще трохи — і подумаю, що ти маг.

Павло усміхнувся і поставив на стіл пристрій.

— Це не магія, Петровичу. Це ідея, яка стала реальністю завдяки Богу, Він поміг!

— Ого. Що воно?

— Називається Гравіо. Якось потім покажу. Але вже сьогодні він зробив те, чого б не зробив жоден кийок.

Петрович задумався. Потім зітхнув:

— Ну, якщо вже навіть ти, Павле, в технології вплутався — значить, світ справді змінюється…

📈 Валерій Васильович дізнається

Наступного дня директор бази, Валерій Васильович, отримав короткий відеозвіт із камер. Переглянув — і лишився враженим. Ніякої фізичної взаємодії, ніякої бійки, але агресора нейтралізовано.

Він викликав Павла до себе в кабінет.

— Що це було? Я вперше бачу, щоб хтось так… застиг, наче під командою «стоп» з дитинства. Це твоя розробка?

Павло коротко пояснив.

алерій Васильович враз змовк. Потім поклав руки на стіл і серйозно глянув Павлу у вічі:

— Павле, якщо ти ще хочеш фінансування — просто скажи. Бо я хочу, щоб ця база була не просто безпечною. Я хочу, щоб вона була еталоном. А ти — ключ до цього.

Павло нічого не відповів. Лише кивнув. І знав, що це тільки початок.