Розділ 24 Незадоволення і подальші пошуки

Павло сидів у тиші. На екрані планшета — довгий список технічних рішень, які запропонував штучний інтелект. Кожне з них було логічне, вивірене, можливе. Але... надто звичайне. Надто земне. Це були відповіді для охоронців, для поліції, для охоронних агентств, для тих, хто хоче зменшити ризики. Але Павло шукав інше. Не просто відповідь, а прорив.

— Ти розумієш, — сказав він у мікрофон, — мені не потрібна просто тактична перевага. Мені треба щось, що межує з фантастикою, але здатне перейти в реальність. Те, чого ще немає, але що могло б бути. Те, що не шкодить людині фізично, але змінює її стан миттєво.

Інтерфейс мовчав кілька секунд довше, ніж зазвичай. Павло помітив — щоразу, коли він ставив надто сміливе або нетипове питання, система ніби «замислювалася». Насправді ж вона перебирала мільйони моделей і аналогій.

Павло згадав щось, що бачив у старому відео: експеримент із гіпнозом, коли людині казали, що вона не може підняти руку — і вона справді не могла. Без болю. Без кайданів. Лише переконанням.

— А що, якщо… — прошепотів він, — …зробити так, щоб супротивник повірив, що він занадто важкий, щоб рухатися?

Це була маячня. І водночас — геніальна ідея.

ШІ, здається, зрозумів напрям думки.

«Варіант визнано нетрадиційним. Переходжу до глибшого пошуку...»

І Павло знову полетів думкою. Він більше не шукав готового рішення. Він створював його сам — а машина лише слугувала йому як каталізатор. Його уява включалася в режим винахідника.

💡 Концепт: Психогравітація

Суть ідеї:

Якщо свідомість людини здатна повірити у власну безсилість, вона перестає рухатись. Це не магія — це складна взаємодія нейромеханіки, навіювання і глибокого впливу на уяву. Але що, якби цей вплив був не голосовим, а електромагнітним? Не словесним, а частотно-образним?

Павло уявив собі маленький пристрій — розміром із ґудзик, який випромінює спеціальну хвилю. Вона не шкідлива, не проникає в тіло, але проникає у психіку — активує певні ділянки мозку, відповідальні за гравітаційне відчуття тіла, уяву та страх.

Результат: людина, на яку націлено пристрій, відчуває, що її тіло стало важким, ніби її прив’язали до землі. Навіть якщо вона не розуміє, чому, її мозок не дає сигналу до дії. М’язи здорові. Але волі до руху нема.

Це не параліч. Це — переконання.

— Уяви, — сказав Павло вслух, — що він стоїть переді мною, збирається завдати удару… І раптом у нього в голові спрацьовує програма: "Твоє тіло важить тонну. Ти не зможеш навіть поворухнутися". І він... застигає.

ШІ підтвердив, що така ідея має теоретичне обґрунтування. І навіть запропонував ім’я:

"Проєкт «Гравіо» — модуль психогравітаційного впливу."

🧠 Технічна фантастика стає ближчою

ШІ подав гіпотетичну архітектуру пристрою:

Частотний генератор низької інтенсивності, який деактивує зону тіла - відчуттям в корі головного мозку.

Модулятор впливає на образну уяву, що передає сигнал у вигляді відчуття «ваги».

Індивідуальний тригер, який вибирає момент впливу (погляд, жестикуляція, слово). Тобто в момент початку агресії на психологічному рівні.

Психофізіологічний таймер, який визначає тривалість стану.

Все це було, здавалося б, на межі вигадки. Але Павло не зупинявся. Бо якби він зупинився, усе залишилось би тільки мрією. А так — це був вже не просто фантастичний сценарій, а можливий експеримент.

І раптом — новий поворот.

ШІ подав доповнення:

«Відомо, що у 12% осіб під гіпнотичним впливом без жодних медикаментів або фізичних блокаторів фіксується психогенна знерухомленість. При наявності візуального та частотного посилення ефект збільшується вдвічі, втричі і тому подібне.»

Павло аж підвівся.

— То виходить... Я можу створити пристрій, який переконає людину, що вона не здатна рухатися?

Так. Не порушуючи її фізіології. Не завдаючи болю. Лише через тонке втручання в її власну уяву.

📌 Висновок:

Павло не просто задав новий напрямок. Він відчинив двері в інший вимір безпеки — де супротивника можна знешкодити, навіть не торкаючись його.

Не через страх. А через навіюване усвідомлення безсилля, неможливості виконати заплановану агресію.

Не через зброю. А через майстерність тонкого впливу, на психологічному рівні.

І вперше за довгий час Павло усміхнувся.

Бо справжня перемога — це коли навіть у конфлікті і агресії проти тебе, ти залишаєшся людиною.

А якщо ще й винахідником — то, можливо, творцем нової епохи.